Що від нас чекає душа покійного після смерті тіла? молитовне поминання як допомога душі померлого

Поминання померлих

Поминати – значить пам’ятати.

Смерть і поховання не припиняють стосунків християнської любові, що зв’язували живих із померлими під час земного життя останніх. Продовження цих зв’язків і здійснюється у молитовному поминанні покійних. За євангельським вченням, «Бог не є Богом мертвих, але живих. Бо у Нього всі живі».

Христос помер і воскрес, аби володіти мертвими і живими, і Сам зійшов у пекло, щоб врятувати душі, які з вірою очікували на Його пришестя. Молитовне поминання вважалося богоугодною справою ще в старозавітній Церкві.

Так, наприклад, пророк Варух молився за померлих, кажучи: «Господи Вседержителю, Боже Ізраїля! Вислухай молитву за тих в Ізраїлі, що померли, і синів їхніх, які згрішили проти Тебе… Не згадуй неправди батьків наших» (Вар. 3, 4–5).

У Християнській Церкві звичай поминати спочилих до кінця II та початку III століть, за свідченням св. Кіпріана, вже встановився остаточно. Відтоді, як було встановлене суспільне християнське богослужіння, моління за покійних є постійною його складовою частиною.

Творити поминання, молитви та пожертви за померлих – священний обов’язок кожного християнина.

Святий  Іван Золотоустий так вчить про користь поминання: «Є спосіб полегшити муки душі грішника, якщо захочемо. Якщо ми будемо творити часті молитви за нього, якщо будемо роздавати милостиню тоді, хоч і не вартий він був милостей Божих, Бог нами буде вблаганий…

Що більшим гріхом завинив брат твій, тим більше потребує милостині за себе. Подавай не лише для нього, а й для себе, – бо не однакову силу має милостиня, що подається самим, і та, яку має вона від руки інших… Милостиня з чужих рук має меншу вартість від тої, яка подається від себе…

Не про труну й не про похоронні урочистості маємо дбати ми, але про душу покійного… Повідай ім’я покійного, попроси всіх творити молитви та благання: це вмилосердить Бога; хоч і не від нього самого це підноситься, а інші просять милості Божої, такий закон людинолюбності Божої!..

Усе це заповів Дух Святий, Которий прагне, аби ми один одному приносили користь».

Хоч Церква у своїх щоденних молитвах і богослужіннях пам’ятає про душі померлих, все-таки вона, як добра мати, у часі церковного року призначає ще окремі дні для поминання й молитви за померлих.

Церква має прадавній звичай поминати померлих 3-го, 9-го і 40-го дня після смерті, тому і ці дні звуться третини, дев’ятини й сорочини або чотиридесятини. Ті поминання сягають апостольських часів. Ці дні пов’язані з етапами возходження душі до неба.

У требнику Петра Могили говориться про духовне значення тих поминальних днів: «Поминання 3-го дня означає, що померлий вірив у Христа, який воскрес 3-го дня, а також і те, що померлий зберіг три богословські чесноти: віру, надію і любов.

Поминанням 9-го дня просимо Господа Бога, щоб через заступництво небесних ангельських хорів упокоїв померлого зі святими.

Поминання 40-го дня на спомин 40-денного Христового посту й 40-го його перебування на землі по своєму воскресенні, а також на спомин 40-го посту Мойсея і пророка Іллі».

Вищеназвані поминання називаються також сорокоустами. Слово «сорокоуст» дослівно означає: сорок уст, тобто моління 40 устами чи священиками.

Вірні, щоб гідно пом’янути своїх померлих членів родини у 3-ій, 9-ий чи 40-ий день смерті, давали на відправи до великих церков-соборів, де було багато священиків, щоб у відправах в один день брало участь 40 священиків.

Багатші замовляли сорокоусти не тільки в 40 церквах рівночасно, але й через 40 днів, тобто сорок разів по сорок. У часі сорокоустів читають диптихи, тобто списки померлих. Тепер звемо сорокоустами окремі моління за померлих  під час Великого посту.

Виявом нашої любові до тих, що відійшли до вічності, є також наші моління в роковиниїхньої смерті чи похорону. Це похвальний християнський звичай у роковини давати на відправу святої Літургії, парастасу чи панахиди. Так ми засвідчуємо нашу любов до дорогих нам померлих і нашу вдячність їм.

Поминальні суботи

Субота – день молитви за померлих. У нашому церковному календарі не тільки кожний день у році присвячений якомусь празнику чи святому, але й кожний день тижня має свого покровителя.

У понеділок свята Церква почитає ангельські хори, які в небі посідають перше місце після Пресвятої Богородиці. Вівторок присвячений святому Йоанові Хрестителеві, бо він є символом усіх пророків.

У середу пригадуємо зраду Ісуса Христа і початок Його страстей та віддаємо честь Животворящому хресту, на якому помер наш Спаситель. У четвер почитаємо святих апостолів і святого отця Миколая.

У п’ятницю віддаємо поклін Христовим мукам і його смерті на хресті.

У суботу Господь Бог відпочивав після створення світу, і в суботу Ісус Христос спочив у гробі, спасши людський рід; отже, субота стала символом вічного спочинку і щастя в Бозі.

Крім згадування про померлих у кожну суботу тижня, маємо ще в нашому церковному році деякі суботи поминання, церковні богослужби яких уповні присвячені молитвам і поминанню померлих. Ті суботи звемо задушними, або суботами  «вселенського» поминання. До них належить субота перед М’ясопусною неділею, друга, третя і четверта субота Великого посту та перед Зеленими святами.

М’ясопусна неділя згадує день Страшного Суду. І тому в суботу перед тим молимося «за всіх від віків померлих християн», за всіх тих, які коли-небудь і де-небудь померли або згинули, про кого, може, ніхто ніколи не молиться, щоб усі вони могли стати на Страшному Суді по правиці вічного Судді.

Друга, третя і четверта суботи Великого посту.

Великий піст – це не тільки час посту й покути, але й молитов за померлих. З цією метою виділено три суботи в пості. У часі Великого посту свята Літургія правиться тільки в суботу й неділю, а в інші дні правиться Літургія Передосвячених Дарів. Щоб померлі не залишилися без ласк і заслуг Святої Літургії, то суботу в пості призначено на окреме поминання померлих.

Зеленосвяточна субота.

Зіслання Святого Духа 50-го дня після Воскресіння було завершенням справи відкуплення людського роду. Тому свята Церква, бажаючи, щоб і померлі були учасниками дарів відкуплення, у цю суботу поминає всіх від віків спочилих християн.

Димитрієва субота.

У требнику митрополита Петра Могили сказано ще про поминання померлих у суботу перед празником святого великомученика Димитрія. Та це поминання не є традицією ані Східної Церкви, ані нашого українського народу. Цей звичай прийшов до нас від московської Церкви.

Підставою для поминань у цю суботу стала перемога великого князя Димитрія Івановича Донського над татарським ханом Мамаєм 8 вересня 1380 року на Куликовому Полі. Князь Димитрій Донський (1362-1389) після перемоги наказав щорічно поминати воїнів, які полягли в тій битві.

З часом почали поминати не лише воїнів, а днем поминання стала субота перед святим Димитрієм, мабуть, тому, що сам святий був воїном.

Проводи на цвинтар у воскресному часі.

У нашого народу був гарний звичай другого або третього дня Великодніх свят або також у Томину неділю йти з процесією на цвинтар і там, на гробах, ставити хліби та правити панахиди. Ця практика має символічне значення: живі в часі воскреснім ідуть до померлих, щоб поділитися з ними радістю Христового Воскресіння.

Поминальні дні

Особливими днями поминання померлих  у листопаді є  так звані «задушні дні». Слово «поминати» походить від слова «пам’ятати», тобто згадувати спочилого.

Християнина згадують, перш за все, у молитвах, тому в ці дні треба особливу увагу приділити молитві: і домашній, і церковній.

Відповідно, вихідні то чи будень, потрібно знайти час, щоб прийти на Святу Літургію й відвідати могили померлих рідних та близьких.

Свята Церква як Містичне Христове Тіло об’єднує всіх охрещених вірних чи вони ще тут на землі, чи вже у славі в небі або чи ще може покутують за свої провини в чистилищі. Усіх членів цієї Церкви пов’язує та сама любов Господа Бога і ближнього.

Ту взаємну злуку всіх вірних на землі, святих у небі й душ у чистилищі ми називаємо сопричастям святих. Вона полягає в тому, що святі в небі своїм заступництвом перед Богом можуть помагати й помагають нам на землі й душам у чистилищі. А ці знов можуть молитися за нас, але не можуть собі допомогти, бо час їхніх заслуг уже скінчився.

Зате ми можемо їм допомогти своїми молитвами, добрими ділами, а передусім жертвою  Святої Літургії.

Церква підтверджує це словами Отців – вчителів: св. Кирило Єрусалимський (ІV ст.) каже: «За всіх, які померли, молимося в тому переконанні, що дуже помічним для їхніх душ є жертви в поєднанні з молитвами». Тертуліан (ІІ ст.

) пише: «Кожного року у визначений день складаємо жертви за душі померлих». Св. Єфрем Сирійський († 373) у своїм заповіті залишив таку просьбу: «Дайте мені на прощання молитву, псалми і Жертву Святої Літургії.

А по 30 днях зробіть поминки за мене, бо померлі дістають поміч через Святу Літургію, що її живі жертвують».

Святий Григорій Великий, папа римський, дав вказівку молитися за одного ченця на ймення Юст – відправити за нього тридцять Богослужб.

Коли було  закінчено відправляти, на тридцятий день явився цей монах своєму колишньому настоятелеві Копіозові, сказавши наступне: «Я терпів муки.

Тепер же є звільнений!» Сьогодні заохочується відправляти так звані «григоріанки», тобто 30 безперервних Служб Божих за конкретні душі померлих.

Молімося за наших померлих, щоб вони, очищені Божою Любов’ю в Небі, просили за наше спасіння. Багато душ людей що перейшли до вічності, потребують щоб ми жертвували за них відпусти, протягом першого тижня листопада. Незмінною умовою отримання відпусту є молитва в намірах Святішого Отця, прийняття Причастя та перебування у стані освячуючої благодаті.

Гарною традицією запалювання свічок та лампадок на могилах ми виявляємо пам’ять й любов до померлих.

То ж благаймо Господа в ці дні словами пісні канону: «Отців і праотців, дідів і прадідів, від перших аж до останніх…, всіх пом’яни, Спасе наш».

Інформаційний центр

Источник: http://kluziv-ugcc.at.ua/publ/2-1-0-6

Молитва про померлого

Самое подробное описание: молитва про померлого – для наших читателей и подписчиков.

Всі ми рано чи пізно станемо перед Тим, Хто нас створив. І доведеться давати відповідь за кожну погану думку, з якою ми погодилися, не кажучи вже про дії. Погано те, що людина за труною не може нічого зробити, після останньої межі Бог не приймає покаяння. Але полегшити долю пішов можна. Якщо на Землі ще залишилися люди, які його любили, то надія на кращу долю залишається.

Найголовніше, що допомагає ушедшему – щира молитва про померлого. Вона є в усіх молитвословах, коротка і зрозуміла. У ній людина просить вічного життя своєму дорогому померлому, просить вибачити ближньому гріхи. Особливо добре, якщо ця молитва вимовляється людиною в церкві. Буває й молитва про померлого, яку здійснює священик.

Це може бути просте прочитання записок, поданих за померлих. При цьому неважливо, чи прочитав вголос священик ім’я вашого близького. Особлива молитва за померлих називається панахидою, її служать в деякі дні (3, 9, 40) і на батьківські суботи, а також під час кількох інших днів. Однак можна замовити панахиду і в будь-який інший день.

Це величезна допомога душі за труною.

Старанна молитва здатна творити чудеса. В одному з монастирів померла молода благочестива дівчина. І так вийшло, що за прихований неісповеданний гріх вона потрапила в пекло. Але молитвами інших черниць була врятована, її відпустила чорна безодня. До речі, про монастирі, якщо є можливість, замовте поминання саме в монастирі.

Ченці ближче до Бога, тому їх молитви дієвіші. Багато монастирів навіть пропонують вічне поминання жертводавцям та їхнім родичам. Дієва молитва про померлого – так звана Неусипающіх псалтир. Її теж зазвичай замовляють в монастирях. У пам’ять про покійного читається псалтир без перерв цілодобово (монахи змінюють один одного).

Особливо важливо це для душі перші 40 днів.

Якщо є можливість пожертвувати на іменній цегла, зробіть це, в тому числі за свого покійного близького. Це буде рівноцінно вічного поминовению. Грошей це коштує порівняно невеликих, а користь душі померлого і вашої дуже велика.

У перші 40 днів після смерті доля душі залишається невирішеною, тому особливо важлива молитва за покійним в цей час. Адже адвокат готується до суду, так і ви можете підготуватися до важкого для вашого дорогої людини дню.

Можна ще в ім’я покійного давати милостиню. Богу угодна молитва жебрака і хворої людини, тому ваша допомога йому буде зарахована в більшій мірі, ніж проста молитва про померлого.

Можна навіть попросити обдаровуваного помолитися за певної людини. І Господь цього не забуде. Тому що, хто допомагає бідному, допомагає в його особі самому Христу.

Можна в пам’ять про померлого робити хороші справи, причому розповідати іншим близьким про них не варто.

У Церкві існує ще один звичай – приносити «на переддень» продукти, це особливий стіл, на який люди кладуть їжу. Зазвичай така їжа роздається бідним людям приходу. А жертвується вона в пам’ять про померлих. Також туди можна приносити кагор для причастя і борошно для просфор. Ваш дар свідчитиме перед Богом про любов до ближнього, а адже саме до такої любові нас і закликає Христос.

Читайте также:  Сын утонул, потеря сына - они пережили потерю. истории горюющих

Ми не просто можемо надати близькій людині допомогу, ми зобов’язані це зробити як добрі християни. І не тільки близькій. У поминальній записці часто можна записати багато імен – користуйтеся цим. Чим більше людей ви будете поминати, тим краще для вас особисто. Адже і про свою смерть варто задуматися. А доброту Господь цінує.

Пекло жахливий, тому що там немає Бога, і без допомоги улюблених у засудженої людини немає майже ніякої надії. Нам важко судити про те, в пекло чи рай потраплять наші близькі. Адже вимоги Євангелія так високі, що звичайній людині дуже важко потрапити в число праведників. Або люди стали гірше . У кожному разі, коханому вами ушедшему допоможе тільки ваша молитва.

Молитва про померлого: допоможіть у скрутну годину

Всі ми рано чи пізно станемо перед Тим, Хто нас створив. І доведеться давати відповідь за кожну погану думку, з якою ми погодилися, не кажучи вже про дії. Погано те, що людина за труною не може нічого зробити, після останньої межі Бог не приймає покаяння. Але полегшити долю пішов можна. Якщо на Землі ще залишилися люди, які його любили, то надія на кращу долю залишається.

Найголовніше, що допомагає ушедшему – щира молитва про померлого. Вона є в усіх молитвословах, коротка і зрозуміла. У ній людина просить вічного життя своєму дорогому померлому, просить пробачити ближнього гріхи. Особливо добре, якщо ця молитва вимовляється людиною в церкві.

Буває й молитва про померлого, яку здійснює священик. Це може бути просте прочитання записок, поданих за померлих. При цьому неважливо, прочитав чи вголос священик ім’я вашого близького.

Особлива молитва за покійних називається панахидою, її служать в деякі дні (3, 9, 40) і на батьківські суботи, а також під час декількох інших днів.

Однак можна замовити панахиду і в будь-який інший день. Це величезна допомога душі за труною.

Старанна молитва здатна творити чудеса. В одному з монастирів померла молода благочестива дівчина. І так вийшло, що за прихований неісповеданний гріх вона потрапила в пекло. Але молитвами інших черниць була врятована, її відпустила чорна безодня. До речі, про монастирі, якщо є можливість, замовте поминання саме в монастирі.

Ченці ближче до Бога, тому їх молитви дієвіші. Багато монастирі навіть пропонують вічне поминання жертводавцям та їхнім родичам. Дієва молитва про померлого – так звана Невсипущих псалтир. Її теж зазвичай замовляють в монастирях. На згадку про покійного читається псалтир без перерв цілодобово (ченці змінюють один одного).

Особливо важливо це для душі перші 40 днів.

Якщо є можливість пожертвувати на іменній цегла, зробіть це, в тому числі за свого покійного близького. Це буде рівноцінно вічного поминовению. Грошей це коштує порівняно невеликих, а користь душі померлого і вашої дуже велика.

У перші 40 днів після смерті доля душі залишається невирішеною, тому особливо важлива молитва за покійним в цей час. Адже адвокат готується до суду, так і ви можете підготуватися до важкого для вашого дорогого людини дню.

Можна ще в ім’я покійного давати милостиню. Богу угодна молитва жебрака і хворої людини, тому ваша допомога йому буде зарахована в більшою мірою, ніж проста молитва про померлого.

Можна навіть попросити обдаровуваного помолитися за певної людини. І Господь цього не забуде. Тому що, хто допомагає бідному, допомагає в його особі самому Христу.

Можна в пам’ять про померлого робити хороші справи, причому розповідати іншим близьким про них не варто.

У Церкві існує ще один звичай – приносити «на переддень» продукти, це особливий стіл, на який люди кладуть їжу. Зазвичай така їжа роздається бідним людям приходу. А жертвується вона в пам’ять про померлих. Також туди можна приносити кагор для причастя і борошно для просфор. Ваш дар буде свідчити перед Богом про любов до ближнього, а адже саме до такої любові нас і закликає Христос.

Ми не просто можемо надати близькій людині допомогу, ми зобов’язані це зробити як добрі християни. І не тільки близькій. У поминальній записці часто можна записати багато імен – користуйтеся цим. Чим більше людей ви будете поминати, тим краще для вас особисто. Адже і про свою смерть варто задуматися. А доброту Господь цінує.

Ад жахливий, тому що там немає Бога, і без допомоги улюблених у засудженої людини немає майже ніякої надії. Нам важко судити про те, в пекло чи рай потраплять наші близькі. Адже вимоги Євангелія так високі, що звичайній людині дуже важко потрапити до числа праведників. Або люди стали гірше … У кожному разі, коханому вами ушедшему допоможе тільки ваша молитва.

Обряди

Источник: https://xn—-7sbbh1acsciho3aw6kyb.xn--p1ai/molitva-pro-pomerlogo/

Безсмертя душі. Життя після смерті

У Стародавні часи всі люди вірили в життя після смерті. Вірили, що за добрі й погані справи, вчинені за життя, душа людини отримає належне. Проте з поширенням атеїзму у наш час багато людей перестали вірити в безсмертя душі, в життя після смерті.

Наука не могла підтвердити або спростувати існування душі. Сучасна наука, побудована на емпіричних дослідженнях, схожа на сліпця з відомої історії про сліпого і слона. Сліпий, за допомогою дотику, досліджував хобот слона і заявив, що слон — це жираф. Те, що можна виявити за допомогою приладів, схоже на те, що може відчути сліпий.

Проте зараз все частіше з'являються наукові публікації, що доводять непідтвердженість матеріалістичних концепцій минулих років. Зібрані факти багатьох об'єктивно існуючих явищ, які неможливо побачити і відчути, тобто досліджувати традиційним способом. Наприклад, збереження пам'яті про свої колишні переродження, вимірювання маси душі людини, відплата за хороші й погані справи.

Життя в стані клінічної смерті (СКС)

До теперішнього часу найповніше вивчення СКС було проведене Пімом ван Ломмелом і командою голландських лікарів. Спостерігали за 344 пацієнтами з 10 лікарень, які реанімувалися після серцевого нападу.

Половина людей з тих, хто пережив СКС, повідомили, що вони усвідомлювали свою смерть, 56% пережили позитивні відчуття. 15 чоловік (24%) бачили, як їхня душа виходила з тіла, а 31% відчули рух по тунелю, 18 чоловік побачили «небесний ландшафт».

Третина досліджуваних повідомила, що вони зустрічалися з померлими родичами, а 8 чоловік побачили своє прожите життя.

Як може людина після настання смерті, що фіксується приладами, десь побувати, відчути, побачити? Тобто людина має можливість продовжити свідоме життя.

Якщо тіло мертве, то чи не означає це, що душа людини все ще продовжує свідомо жити? Професор Ломмел вважає, що результати досліджень людей, які пережили клінічну смерть, виходять за рамки медичних уявлень про людську свідомість і взаємозв'язок душі та розуму.

Самостійна робота розуму за межами плоті людини може бути пояснена існуванням душі. Доктор медицини Дункан Макдоугалл Хаверхілл у місті Массачусетс ще в 1907 році провів дослідження пацієнтів, що знаходились в стані клінічної смерті (СКС).

Він зважив їх до і відразу ж після смерті. Результати показали, що пацієнти втрачали в середньому 21 грам від загальної ваги тіла саме у момент смерті. Доктор Макдоугалл прийшов до висновку, що це була вага людської душі.

Дослідженнями в цій сфері займаються й інші вчені.

Перевтілення або реінкарнація душі

Люди, які не вірять у перевтілення і безсмертя душі, запитують: «Хто може довести існування наших минулих і майбутніх життів? Чому я не можу пригадати цього, якщо це було?» В історії були зареєстровані деталі перевтілення живого Будди в Тибеті. Китайська офіційна преса повідомляла в 1990-і про процес ідентифікації двох дітей, відомих перевтілень лами.

У країнах Південно-Східної Азії, Європи і Америки були вивчені випадки перевтілення душі серед людей різних рас і вірувань. Є багато переконливих випадків спогадів минулих життів. На Заході популярно за допомогою гіпнозу відновлювати в пам'яті моменти минулого життя, для того, щоб допомогти людям упоратися з проблемами в теперішньому житті.

Приведемо як приклад історію однієї жінки і її дочки, що була опублікована в березні 1999 року Дослідницьким центром PHP в Японії, яка побічно підтверджує переродження душі в іншому тілі.

Одного разу жінка з донькою пішли в лікарню на прийом до лікаря Очі. Донька сказала лікареві, що вона з самого дитинства весь час боїться, що не матиме дітей і не зможе вийти заміж.

Ці страхи довели нервову систему дівчинки до виснаження.

Після сеансу спогаду попередніх перевтілень душі пацієнтки лікар Очі дізнався, що дівчинка жила в Єгипті. Коли їй було вісімнадцять років, вона завагітніла, але її друг не хотів дитини. Зі сльозами на очах вона вирішила зробити аборт. Через друга вона знайшла немолоду жінку, яка дала їй ліки, щоб спричинити викидень. Проте ліки виявилися дуже сильними, вона та її дитина загинули.

Душа тієї немолодої жінки, яка приготувала ліки в її попередньому житті, переродилася в її батька в її теперішньому житті. Після виявлення цих зумовлених відносин, вона зрозуміла, чому вона постійно сперечалася з добрим батьком. Дівчинка вирішила пробачити стару жінку з того життя. Душа друга з її минулого переродилася в маму в її теперішньому житті.

Через два тижні після того, як вони дізналися ким були душі в їхніх попередніх життях, мати і донька знову прийшли до лікаря Очі. Донька сказала: «З того часу мої стосунки з моїм батьком стали природніми і дружніми. Ми багато розмовляємо. Мій батько здається дуже щасливим». Зникли страхи щодо «нездатності мати дітей і вийти заміж».

Надія Ліанова. Велика Епоха

Источник: https://www.epochtimes.com.ua/life/life/bezsmertja-dushi-zhyttja-pislja-smerti-68069.html

Значення днів 3-го, 9-го і 40-го від смерті спочилого, та про особливі дні поминання всіх спочилих

stkachuk

«Господи, Ти встановив союз любові поміж мертвими і живими!»

(З акафісту за єдино померлого)

Свята Православна Церква, як дбайлива Мати, щоденно, на всіх богослужіннях підносить свої моління за всіх хто відійшов від нас до Краю Вічності дітей спочилих своїх; на полуношниці читаються Тропарі та молитви за спочилих, так само, як це чиниться у єктенії наприкінці. Вони поминаються; так само і на повечір’ї, на утрені та на вечірні спочилі згадуються у так званій сугубій ектенії: «Достойно є, і це є істина…»

Разом з тим, для молитви за померлими призначений ще один день у тижні – це субота у якому належиться відправляти заупокійну службу, за виключенням святкових днів якщо вони випадають на цей день суботній.

Окрім того, Свята Церква, звершує, за побожним бажанням віруючих, власне молитовне поминання спочилого родича, або ж когось з наших близьких, у днях пам’яті їх: третій, дев’ятий та сороковий. Поминання у ці дні походить від передання Апостольського та установлене з наступних причин.

У третій день, по – перше, поминають померлих через те, що спочилий був охрещеним в ім`я Отця і Сина і Святого Духа, Бога Єдиного в Тройці, та беріг віру, яку прийняв у святому Хрещенні; по – друге, через те, що він зберіг три богословських чесноти, які служать основою для нашого спасіння: віру, надію і любов; по – третє, через те, що сутність його мала три внутрішніх сили – розумову, чуттєву і жадальну (бажальну). Через які всі грішимо, то ж через те, що дії людські виявляються трояко: ділом(справами) словом та міркуванням (помислами) тому триденним поминанням ми благаємо Пресвяту Тройцю, щоб були відпущені спочилому усі прогріхи, вчинені ним наведеними трьома силами та діями. Поминання спочилих третього дня, має ще одне значення – таємниче, яке стосується загробного стану душі. Коли Святий Макарій Олександрійський просив Ангела, що супроводжував його в пустелі, роз`яснити йому значення церковного поминання третього дня, тоді Ангел відповідав йому: «Коли третього дня відбувається у Церкві поминання – приношення, тоді душа померлого отримує від Ангела, який стереже її полегшення в скорботі, які відчуває через розлучення з тілом, – отримує це тому, бо славослів’я та приношення у Церкві Божій за неї здійснене, від чого в ній народжується блага надія. Тому що протягом двох днів душі надається дозвіл, разом з Ангелами, які перебувають з нею, подорожувати по землі де лише хоче. Через це душа, яка любить своє тіло, знаходиться інколи поблизу житла, у якому покладене тіло, таким чином проводить два дні, наче птах, що шукає собі житло. Душа, сповнена чеснотами ходить тими місцями, на яких мала звичку творити правду. Третього ж дня, Той Хто Сам воскрес третього дня наказує, щоб для наслідування Його Воскресіння, піднестися християнській душі на небеса, для поклоніння Господу всіх.

Дев’ятого дня Свята Церква звершує молитви та Безкровну Жертву про спочилого, щоб душа його стала гідною бути приналежною до лику (хору) святих молитвами та заступництвом дев’яти Ангельських чинів.

Читайте также:  Наследственная трансмиссия, отказаться от наследства, принятие наследства

Святий Макарій Олександрійський за об`явленням ангельським промовляє, що після поклоніння Богові третього дня наказується показати душі приємні обителі святих та красу Раю. Все це розглядає душа шість днів, дивуючись та прославляючи Творця всього, Бога.

Споглядаючи все це, душа перемінюється та забуває про скорботу, яку відчувала, перебуваючи в тілі. Та коли вона винувата в гріхах, тоді при спогляданні насолоди Святих вона починає скорбіти та докоряти собі, кажучи: «Важко мені, скільки я змарнувала в цьому світі.

Я повелася на задоволення похотей, я провела більшу частину життя в безпечності і не послужила Богові, як належало, щоб і я могла стати гідною цієї благодаті та слави. Горе мені, нещасній!». Після розглядання протягом шести днів всієї радості праведних, душа знову возноситься до Ангелів для поклоніння Богу».

Основуючись на Передані Апостолів, Свята Церква, узаконивши Старозавітній звичай оплакувати померлих сорок днів, з найдавніших часів постановила, як правило чинити поминання за померлими потягом сорока днів, і особливо в сороковий день.

Як Христос переміг диявола, перебуваючи сорок днів у пості та молитві, так саме і Св.

Церква, приносячи протягом сорока днів молитви, милостині та Безкровні Жертви про померлих, випрошує у Господа, благодать перемогти ворога, повітряного князя темряви, та отримати в спадок Царство Небесне.

Святий Макарій Олександрійський, розмірковуючи про стан душі людської після смерті тіла, продовжує: «Після подвійного поклоніння Владика всіх наказує відвести душу до пекла та показати їй місця мук, що знаходяться там, різні відділи пекла та різні муки нечестивих, у яких душі грішників безнастанно ридають та скрегочуть зубами. По цих  місцях мук душа носиться тридцять днів, тремтячи, щоб і їй самій не стати ув’язненою в них.

У сороковий день вона знову возноситься для поклоніння Богові, і ось тепер уже Суддя визначає приналежне їй, за справами її, місце знаходження». Великим є цей день для спочилого, тому що вирішується участь її до Страшного Суду Божого, то ж через це, справедливо заповідає Свята Церква дуже щиру та дбайливу молитву цього дня за померлим.

Поминання померлих у перших часах після кончини є важливим та необхідним, через те, що полегшує для душі спочилого перехід від землі на небо, через так звані митарства.

Святий Кирило Олександрійський каже: «При розлуці нашої душі з тілом, постануть перед нами з одного боку Воїнства і Сили Небесні, а з іншого – власті тьми, злі світодержці, що звинувачуватимуть та викриватимуть наші справи.

Побачивши їх, душа розхвилюється, стрепенеться затремтить та в сум`ятті і жаху шукатиме собі захисту в Ангелів Божих; Але будучи сприйнятою Святими Ангелами та під покровом їх проходячи повітряний простір та возносячись на висоту, вона зустріне митарства, наче якісь певні застави або ж митниці, на яких відбиратиметься мито, вони ж будуть перегороджувати їй шлях до Царства, зупинятимуть та утримуватимуть її устремління до Нього. На кожному з цих митарств вимагатиметься звіт про особливі гріхи»…

Упокой, Господи, душі спочилих рабів Твоїх! Амінь.

Взято тут-

http://uaoc-ls.com/2011/11/05/znachennya-dniv-3-ho-9-ho-i-40-ho-vid-smerti-spochyloho-ta-pro-osoblyvi-dni-pomynannya-vsih-spochylyh-rozdumy-z-pomynalnyka/

Источник: https://stkachuk.livejournal.com/201621.html

Що роблять на 9 день після смерті – як проводжати покійного

Особливе місце в православних обрядах займає поминання покійних. Найважливішими вважаються з 1 по 40-й дні, 9 днів після смерті мають власне значення. Що необхідно зробити родичам, що означає ця дата?

гідні проводи

Догляд близького – завжди потрясіння, навіть якщо він був в літах, довго хворів і готувався до переходу в інший світ. Стикаючись з тим, що від коханої людини залишилася лише нерухома оболонка, багато хто замислюється про те, що і самі смертні. Лякає здається існування за межею.

Адже по цю сторону ми можемо лише здогадуватися про те, що чекає нас там. Але завдяки вченню Церкви, ми все ж в загальних рисах знаємо, що відбувається на 9 день після смерті. У цей день починаються повітряні митарства.

Що це таке? Вважається, що душа проходить всі гріхи, вчинені за життя.

Особливо важливо саме в період з 9 по 40-й день після смерті підтримати близького посиленою молитвою. Багато важливих справ необхідно зробити, головне, щоб земні турботи не заступили піклування про душу.

Молитви – це для неї як прохідні бали на іспиті, тільки його можна перездати, а перехід в інший світ здійснюється лише один раз.

Як правильно підрахувати, коли настає 9 днів після смерті? В даному випадку звичайні математичні правила не діють. Перший день теж вважається, навіть якщо смерть сталася пізно вночі або рано вранці.

Якщо смерть сталася 1 числа, 9-й день і настане 9-го (а не 10, якби застосовувалося звичайне складання). Можливо, таке правило пов'язано з тим, що в духовному світі не діють звичні нам заходи речей.

Що необхідно зробити?

Закінчено самі суєтні дні, відбулося відспівування, поховання, перші поминки. На 9 днів після смерті можна з більшою ретельністю взятися за гідне християнське поминання.

Воно складається з двох частин – церковної і приватної молитви, все інше має менш важливе значення, хоча і стіл за потребою організувати треба.

Дуже корисним для душі вважається роздача милостині.

Можна віднести продукти в церковний будинок, пожертвувати одяг, яка вже не потрібна (роздають іноді і речі покійного). При цьому людей треба просити, щоб вони молилися за помин душі покійного.

Після закінчення молитов, які личить піднести в 9 днів після смерті, що залишився, можна провести за поминальною трапезою. Справжні християнські поминки не тільки виключають горілку, на них не допускається спиртне взагалі. Такий порядок пов'язаний з тим, що навіть за столом слід продовжувати молитви.

Темою для розмови повинні стати добрі якості пішов, хороші справи, які він здійснював за життя. Не слід сильно побиватися, плакати. Це ніяк не полегшить становище.

Організувати поминки можна в будь-якому місці – в кафе або на квартирі, це не має значення. Столи можна оформити траурними стрічками. Однак варто уникати штучних прикрас.

Християни і в храми, і на поминальні столи ставлять тільки композиції зі свіжих квітів. Вони символізують життя, яка не переривається.

Страви повинні бути простими. Обов'язкові страви:

  • солодка рисова або пшенична каша (коливо);
  • млинці (теж солодкі);
  • кисіль.

Солодкість символізує насолоди в раю, які куштують праведники. Також під час поминок на 9 день після смерті можна подати блюдо, яке любив покійний.

Слід уникати безглуздих дій на кладовищі:

  • ставити на могилу або на стіл склянку з горілкою, навіть якщо покійний любив випити;
  • лити на могилу спиртне;
  • залишати гроші, речі на кладовищі – краще пожертвувати їх біднякам, які зможуть з вдячністю згадати покійного в своїх молитвах.

Необхідно знати, що церковне поминання відбувається лише для хрещених, треба постаратися з'ясувати цей факт. Люди, народжені до 2-ї світової війни, як правило, все є хрещеними. Якщо людина носила хрест, але в храм не ходив, молитви повинні бути посиленими. Адже християнин, більш місяця не ходив до церкви, вже вважається віровідступником.

За тих, хто помер внаслідок гріха самогубства, можна ставити свічки. Але записки подавати вже не можна. Не слід робити це і за допомогою обману – так можна навіть нашкодити покійному.

Свідомо відкидаючи церкву за життя, відмовляючись від Божих дарів, людина робить свій вибір, як не сумно це усвідомлювати.

У 9 днів після смерті слід почати посилені молитви, які триватимуть до самого дня попереднього суду над душею.

Важливість духовного життя

Багато святі отці були удостоєні різних одкровень, про що склали спеціальні праці. Звідти відомо, як саме сходить душа в небесні обителі. Чим більше людей буде щиро просити за покійного, тим легше їй перебувати по той бік.

На 9 день після смерті душа починає проходити випробування усіма можливими пристрастями. Всього їх налічується 20 видів. Тут і злодійство, і плотські втіхи, навіть такий, здавалося б, незначний гріх, як марнослів'я, лихослів'я, лайка. Митарствам присвячені різні письмові твори, ікони. Жахливі картини болю, мук, викликають досить неприємні почуття.

Але цілком можливо, що біси будуть не лякати, а навпаки, спокушати пролітають повз душу. Намагатися затримати її, приманити тим, що за життя вона дуже любила. Дуже важливий урок тут полягає в тому, що грішна душа самостійно вибирає шлях до пекла, ні до Бога.

Господь не гнівається на людей – вони самі відвертаються від Нього тим, що підкоряються своїм пристрастям.

Пристрасть від гріха відрізняється тим, що здатна поневолити людини, змусити його за всяку ціну прагнути до задоволення своїх згубних бажань. Недарма це слово перекладається як «страждання». Адже отримавши те, чого так хотілося, людина не робиться щасливим. Він тільки відкидається нагороди за труною, тому що і там буде схильний до поганому впливу. Тільки воно буде в тисячу разів сильніше.

Коли настає 9 днів після смерті, це означає, що дух підноситься на поклоніння до Господа. Після цього до самих сороковин душі показуються пекельна безодня і мучиться вона тими злими справами, які зробила протягом життя.

Старанна молитва ближніх може полегшити ці поневіряння, які здатні ввергнути в жах і відчай. Перебуваючи на землі, людина може виховати душу. Для цього існують перевірені засоби – піст, молитва, різні види стриманості.

За труною вдатися до них буде вже неможливо.

Перебуваючи в тілі, християнин може отримати перепочинок від почуттів, які його охоплюють – будь то злість або бажання. Допомагають простий сон або зміна діяльності.

Звільнившись від тіла, він буде набагато гостріші сприймати духовну реальність. По той бік душа притягається до того, чого хотілося їй тут, на землі. Так вона може потрапити в лапи демонів.

Позбавити від них здатні молитви і піст, які повинні взяти на себе близькі, якщо бажають полегшити долю померлого.

Дуже важливо розуміти, що просто подавши записочку і постоявши на Літургії, ви робите лише ритуал. Він наповниться змістом і стане дієвим лише тоді, коли людина примушує себе вкласти в молитву всю душу.

Чому потрібно поминати померлих на 9 день

Схожі статті

Источник: http://jak.iblog.in.ua/articles/shho-robljat-na-9-den-pislja-smerti-jak.html

Дні особливого поминання покійного

ДНІ особливого поминання покійних

Настає час, коли останки покійного віддаються землі, де будуть лежати до кінця часів і загального воскресіння. Але любов матері Церкви до свого чада, який пішов з цього життя, не висихає.

У певні дні вона робить моління про померлого і приносить безкровну жертву за упокій його. Особливі дні поминання – третій, дев'ятий і сороковий (при цьому день кончини вважається першим). Поминання в ці дні освячено древнім церковним звичаєм.

Воно узгоджується з вченням Церкви про стан душі після смерті.

Третій день. Поминання покійного в третій день після смерті відбувається в честь триденне воскресіння Ісуса Христа і під образ Пресвятої Трійці.

Перші два дні душа преставився ще знаходиться на землі, проходячи разом з супроводжуючим її Ангелом по тих місцях, які притягують її спогадами земних радощів та смутку, злих і добрих справ.

Душа, що любить тіло, ходить іноді біля будинку, в якому належить тіло, і таким чином проводить два дні як птах, що шукає собі гнізда. Цнотлива ж душа ходить по тих місцях, в яких мала звичай творити правду.

У третій же день Господь велить душі піднестися на небеса для поклоніння Йому – Богові всіх. Вельми своєчасно тому церковне поминання душі, що постала перед лицем правосудними.

Дев'ятий день. Поминання померлого в цей день буває в честь дев'яти чинів ангельських, котрі, як слуги Царя Небесного і передміхурова до Нього за нас, клопочуть про помилування преставився.

Після третього дня душа в супроводі Ангела заходить в райські обителі і споглядає їх невимовну красу. У такому стані вона перебуває шість днів. На цей час душа забуває скорботу, яку відчувала, перебуваючи в тілі і після виходу з нього.

Але якщо вона винна в гріхах, то при вигляді насолоди святих вона починає сумувати і докоряти собі: «Горе мені! Скільки я осуєтились цьому світі! Я провела більшу частину життя в безпечності і не послужила Богу, як повинно, щоб і мені удостоїтися цього благодаті і слави.

На жаль мені, бідній! »У дев'ятий день Господь велить Ангелам знову представити душу до Нього на поклоніння. Зі страхом і трепетом чекає душа перед престолом Всевишнього.

Але і в цей час свята Церква знову молиться за покійного, просячи милосердного Суддю провпровадження зі святими душі свого чада.

Сороковий день. Сорокаденний період вельми знаменний в історії і віддання Церкви як час, необхідний для пріуготовленія, для прийняття особливого Божественного дару благодатної допомоги Отця Небесного. Пророк Мойсей удостоївся розмовляти з Богом на горі Синай і отримати від Нього скрижалі закону лише після сорокаденного посту.

Ізраїльтяни досягли землі обітованої після сорокарічного мандри. Сам Господь наш Ісус Христос вознісся на небо на сороковий день після воскресіння Свого.

Читайте также:  Наследование, наследники первой, второй, третьей очереди, закрытое завещание

Беручи все це за основу, Церква встановила здійснювати поминання в сороковий день після смерті, щоб душа преставився зійшла на святу гору Небесного Синая, удостоїлася споглядання Божого, досягла обіцяного їй блаженства і оселилася в небесних оселях з праведними.

Після вторинного поклоніння Господу Ангели відводять душу в пекло, і вона споглядає жорстокі муки нерозкаяних грішників.

У сороковий же день душа втретє возноситься на поклоніння Богові, і тоді вирішується її доля – у земних справах їй призначається місце перебування до Страшного суду.

Тому так своєчасної церковні молитви і поминання в цей день. Ними загладжуються гріхи померлого і проситься душі його запровадження в раю зі святими.

Річниця. Церква здійснює поминання покійних в річницю їх смерті. Підстава цього встановлення очевидно.

Відомо, що найбільшим літургійним циклом є річне коло, по закінченні якого знову повторюються всі нерухомі свята.

Річниця смерті близької людини завжди відзначається хоча б серцевим поминанням його люблячими рідними і друзями. Для православного віруючого – це день народження для нової, вічної життя.

Вселенський панахиди (поминальна субота)

Крім цих днів Церква встановила особливі дні для урочистого, загального, вселенського поминання всіх від віку преставився батьків і братів по вірі, сподобилися християнської кончини, так само і тих, які, бувши захопленими раптової смертю, не були напучував в загробне життя молитвами Церкви. Здійснюються при цьому панахиди, зазначені статутом Вселенської Церкви, називаються вселенськими, а дні, в які здійснюється поминання, – вселенськими батьківськими суботами. У колі богослужбового року такими днями загального поминання є:

Субота мясопустная.

Присвячуючи Тиждень м'ясопусного преднапомінанію останнього Страшного суду Христового, Церква, з огляду на це суду, встановила клопотати не тільки за живих членів своїх, але і за всіх, від віку померлих, у благочесті пожили, всіх родів, звань і станів, особливо ж за померлих раптовою смертю , і молить Господа про помилування їх. Урочисте всецерковне поминання покійних в цю суботу (а також в Троїцьку суботу) приносить велику користь і допомогу померлим батькам і братам нашим і разом з тим служить виразом повноти церковного життя, якої ми живемо. Бо порятунок можливо тільки в Церкві – співтоваристві віруючих, членами якого є не тільки живуть, а й усі померлі в вірі. І спілкування з ними через молитву, молитовне їх поминання і є вираз нашого спільного єдності в Церкві Христовій.

Субота Троїцька. Поминання всіх померлих благочестивих християн встановлено в суботу перед П'ятидесятницею з огляду на те, що подією зішестя Святого Духа завершилося домобудівництво порятунку людини, а в цьому порятунок беруть участь і покійні.

Тому Церква, воссилая в П'ятидесятницю молитви про оживотворення Духом Святим всіх, хто живе, просить в самий день свята, щоб і для покійних благодать Всесвятого і всеосвящающего Духа Утішителя, якої вони спромоглися ще за життя, була джерелом блаженства, так як Святим Духом «всяка душа живиться ». Тому напередодні свята, суботу, Церква присвячує поминання покійних, молитві про них. Святий Василій Великий, що склав зворушливі молитви вечірні П'ятидесятниці, каже в них, що Господь особливо в цей день благоволить приймати молитви за померлих і навіть про «іже у пеклі держімому».

Батьківські суботи 2-й, 3-й і 4-й тижнів святої Чотиридесятниці.

У святу Чотиридесятницю – дні Великого посту, подвигу духовного, подвигу покаяння і про доброчинність ближнім – Церква закликає віруючих бути в найтіснішому союзі християнської любові та миру не лише з живими, але і з померлими, здійснювати в призначені дні молитовні поминання спочилих від справжнього життя. Крім того, суботи цих тижнів призначені Церквою для поминання покійних ще і з тієї причини, що в седмічного дні Великого посту заупокійних поминання не здійснюється (сюди відносяться заупокійні єктенії, літії, панахиди, поминання 3-го, 9-го і 40-го дня по смерті, сорокоусти), так як щодня не буває повною літургії, з вчиненням якої пов'язано поминання покійних. Щоб не позбавити померлих рятівного заступництва Церкви в дні святої Чотиридесятниці, і виділені зазначені суботи.

Радоница.

Підставою загального поминання померлих, яке відбувається у вівторок після Фоміної тижня (неділі), служить, з одного боку, спогад про зішестя Ісуса Христа в пекло і перемоги Його над смертю, що з'єднується з Фоміним неділею, з іншого – дозвіл церковним статутом здійснювати звичайне поминання покійних Страсним і Світлої седмиць, починаючи з Фоміна понеділка. У цей день віруючі приходять на могили своїх рідних і близьких з радісною звісткою про Воскресіння Христове. Звідси і самий день поминання називається Радоницею (або Радуницей).

На жаль, за радянських часів встановився звичай відвідувати кладовища нема на Радоницю, а в перший день Пасхи. Для віруючої людини природно відвідувати могилки своїх близьких після старанної молитви про їхнє упокоєння в храмі – після відслуженій в церкві панахиди.

Під час же Пасхального тижня панахид не буває, бо Пасха – це всеосяжна радість для віруючих в Воскресіння Спасителя нашого Господа Ісуса Христа.

Тому протягом усього Великоднього тижні не вимовляються заупокійні єктенії (хоча відбувається звичайне поминання на проскомидії), що не правляться панахиди.

ЦЕРКОВНІ заупокійну службу

Поминати покійного в Церкві потрібно якомога частіше, не тільки в зазначені особливі дні поминання, а й в будь-який інший день. Головне моління за упокій спочилих православних християн Церква здійснює на Божественній літургії, приносячи за них безкровну жертву Богу.

Для цього слід перед початком літургії (або напередодні ввечері) подати в церкві записки з їх іменами (вписувати можна тільки хрещених православних). На проскомидії з просфор будуть вийняті частинки за їх упокоєння, які в кінці літургії будуть опущені в святу чашу і омиті кров'ю Сина Божого.

Будемо пам'ятати, що це найбільше благо, яке ми можемо надати тим, хто нам дорогий.

Ось як то кажуть про поминання на літургії в Посланні східних Патріархів: «Ми віримо, що душі людей, що впали в смертні гріхи і при смерті не зневірених, але покаялися ще до розлучення з реальним життям, тільки не встигли принести ніяких плодів покаяння (такими плодами могли бути їх молитви, сльози, колінопреклоніння при молитовних чуваннях, розтрощення, розраду бідних і вираз у вчинках любові до Бога і ближніх), – душі таких людей сходять в пекло і терплять за учинені ними гріхи покарання, що не втрачаючи, втім, надії на полегшення . Полегшення ж вони отримують по нескінченній благості Божої через молитви священиків та доброчинність, що здійснюються за померлих, а особливо силою безкровної жертви, яку, зокрема, приносить священнослужитель для кожного християнина за його близьких, і взагалі за всіх повсякденно приносить Кафолична і Апостольська Церква ».

Вгорі записки зазвичай поміщають восьмикутний православний хрест.

Потім вказується вид поминання – «Про упокій», після чого великим, розбірливим почерком пишуться імена поминаються в родовому відмінку (відповідати на питання «кого?»), Причому першими згадуються священнослужителі і ченці із зазначенням сану і ступені чернецтва (наприклад, митрополита Іоанна, схіігумена Сави, протоієрея Олександра, черниці Рахілі, Андрія, Ніни).

Всі імена повинні бути дані в церковному написанні (наприклад, Татіани, Алексія) і повністю (Михайла, Любові, а не Михайла, Люби).

Кількість імен в записці не має значення; треба тільки врахувати, що не дуже довгі записки священик має можливість прочитати уважніше. Тому краще подати кілька записок, якщо хочеш пом'янути багатьох своїх близьких.

Подаючи записки, парафіянин вносить пожертвування на потреби монастиря чи храму. Щоб уникнути хвилювань слід пам'ятати, що різниця в цінах (замовні або прості записки) відображає лише різницю в сумі пожертвування.

Не варто бентежитися також, якщо ви не почули згадки імен ваших родичів на єктенії. Як було сказано вище, головне поминання відбувається на проскомидії під час виймання часток з просфор. Під час же заупокійної єктенії можна дістати свій помянник і помолитися про близьких.

Молитва буде дієвіше, якщо поминають сам в той день причаститися Тіла і Крові Христової.

Після літургії можна відслужити панахиду. Панахида служиться перед передоднем – особливим столиком із зображенням розп'яття і рядами свічників. Тут же можна залишити приношення на потреби храму в пам'ять про покійних близьких.

Вельми важливо після кончини замовити в храмі сорокоуст – невпинне поминання за літургією протягом сорока днів. Після його закінчення сорокоуст можна замовити знову. Існують і тривалі терміни поминання – півроку, рік.

Деякі монастирі приймають записки на вічне (поки стоїть обитель) поминання або на поминання під час читання Псалтиря (такий древній православний звичай).

Чим в більшій кількості храмів будуть молитися, тим краще для нашого ближнього!

Дуже корисно в пам'ятні дні покійного жертвувати на церкву, подавати милостиню жебракам з проханням молитися про нього. На напередодні можна приносити жертвуемого харчі. Не можна лише приносити на переддень м'ясну їжу і спиртне (крім церковного вина). Найпростіший вид жертви за покійного – свічка, яка ставиться про його упокій.

Розуміючи, що найбільше, що ми можемо зробити для наших покійних близьких – це подати записку про поминання на літургії, не варто забувати молитися про них вдома і здійснювати справи милосердя.

Поминання покійних НА СВІЙСЬКОЇ молитві

Молитва за покійних – це наша головна і неоціненна допомога сходять в інший світ. Небіжчик не потребує, за великим рахунком, ні в гробі, ні в надгробку, ні тим більше в поминальному столі – все це є лише данина традиціям, нехай і вельми благочестивим.

Але вічно жива душа померлого відчуває велику потребу в постійній молитві, бо не може сама творити добрих справ, якими була б в змозі умилостивити Господа. Домашня молитва за близьких, в тому числі і померлих, – обов'язок кожного православного.

Святитель Філарет, митрополит Московський, так говорить про молитву за покійних: «Якщо всепроніцательная Премудрість Божа не забороняє молитися за померлих, чи не означає це, що ще дозволено кинути мотузку, хоча не завжди достатньо надійну, але іноді, а може бути і часто, рятівну для душ, що відпали від берега тимчасової життя, але не досягли вічного спочинку? Рятівну для тих душ, які коливаються над безоднею між тілесною смертю і останнім судом Христовим, то піднімаючись вірою, то занурюючись справами, негідними її, то підносячись благодаттю, то зводять останками пошкодженої природи, то підносячись Божественним бажанням, то заплутуючись в грубій, ще не зовсім взяття одязі земних помислів. »

Упокой, Господи, душі покійних рабів Твоїх: батьків моїх, родичів, благодійників (імена їх). і всіх православних християн, і прости їм всі провини вільні й невільні, і даруй їм Царство Небесне.

Імена зручніше прочитувати по пом'янник – невеликий книжечці, де записуються імена живих і покійних родичів. Існує благочестивий звичай вести сімейні Помянник, прочитуючи які православні люди поминають поіменно багато поколінь своїх покійних предків.

Благочестивий звичай за трапезою поминати померлих відомий дуже давно. Але, на жаль, багато поминки перетворюються на привід для родичів зібратися разом, обговорити новини, смачно поїсти, тоді як православні християни і за поминальним столом повинні молитися про покійних.

Перед трапезою слід зробити літію – короткий чин панахиди, який може бути здійснений мирянином. В крайньому випадку потрібно хоча б прочитати 90-й псалом і молитву «Отче наш». Першою стравою, яке куштували на поминках, є кутя (до € оливо).

Це відварені зерна крупи (пшениці або рису) з медом і родзинками. Зерна служать символом воскресіння, а мед – солодощі, якою насолоджуються праведники в Царстві Божому.

За статутом, кутя повинна освячуватися особливим чином під час панахиди; якщо немає такої можливості, треба окропити її святою водою.

Природно бажання господарів повкуснее пригостити всіх, хто прийшов на поминки. Але потрібно дотримуватися постів, встановлені Церквою, і їсти дозволену їжу: в середу, п'ятницю, в тривалі пости – не їсти скоромного. Якщо пам'ять покійного буває в будній день Великого посту, то поминки переносяться на найближчу перед цим суботу або неділю.

Від вина, тим більше від горілки, на поминальній трапезі необхідно утриматися! Вином покійних не згадувати! Вино – символ земних радощів, а поминки – привід для посиленої молитви про людину, яка може тяжко страждати в загробному житті. Не слід пити спиртного, навіть якщо сам померлий любив випити.

Відомо, що «п'яні» поминки часто перетворюються в потворне збіговисько, на якому про покійного просто забувають. За столом потрібно згадувати покійного, його добрі якості і справи (звідси і назва – поминки).

Звичай залишати за столом чарку з горілкою і шматок хліба «для покійного» є пережитком язичництва і не повинен дотримуватися в православних сім'ях.

Навпаки, існують благочестиві звичаї, гідні наслідування. У багатьох православних сім'ях першими за поминальний стіл сідають жебраки й убогі, діти і бабусі. Їм же можна роздати одяг і речі покійного.

Православні люди можуть розповісти про численні випадки посвідчення з загробного світу про велику допомоги покійним внаслідок творіння милостині їх родичами.

Більш того, багатьох людей втрата близьких спонукає зробити перший крок до Бога, почати жити життям православного християнина.

Схожі статті

Источник: http://blog.r13-r21.com.ua/articles/dni-osoblivogo-pominannja-pokijnogo.php

Ссылка на основную публикацию