Померлих потрібно відпускати

Померлих потрібно відпускати

Одні люди після смерті близької людини швидко приходять до себе і повертаються до нормального життя, інші мучаться місяцями і навіть роками, доходять до фізичних хвороб і психічних порушень. Чи є таке надмірне страждання нормальною реакцією на цю подію?

– Коли людина втрачає близького, цілком природно, що вона страждає. Страждає з багатьох причин. Це і скорбота за тим коханим, близьким, рідним, з яким вона розлучилася.

Буває, що жалість до себе душить того, хто втратив опору в людині, яка пішла з життя.

Це може бути почуття провини через те, що людина не може віддати йому те, що хотіла би віддати або заборгувала, тому що не вважала за потрібне у свій час робити добро і любити.

Проблеми виникають тоді, коли ми не відпускаємо померлого. З нашої точки зору смерть несправедлива, і часто багато людей навіть кидають докір Богу: «Який Ти несправедливий, чому Ти відняв у мене його?» Але насправді, Бог закликає до Себе людину саме в той момент, коли вона готова перейти в життя вічне.

Ми не бажаємо відпустити близького, змиритися з тим, що його вже немає, що його не повернути, але смерть потрібно прийняти, як даність, як факт. Покійного не повернути, і все тут. Нам потрібно тягнутися до життя, а ми, як це не дивно, тягнемося до смерті. Коли ми чіпляємося за людину, яка померла, ми хочемо бути з нею.

Але нам ще треба жити тут, у нас є завдання. А головне, ми можемо допомогти покійному тільки тут.

Невіруючій людині складніше відпустити померлого, тому що вона не усвідомлює, що їй складно розлучитися з близьким в силу того, що вона не може віддати його Богу. А віруючий звик покладатися на волю Божу, тому що зустрічі і розставання супроводжують людину все життя.

У Біблійній історії є сюжет, який справляє приголомшливий терапевтичний вплив на людей, які зіткнулися зі смертю. Йдеться про праведного Іова. Всякий раз, втративши щось дуже важливе, а у нього було багато значних втрат, він повторював: «Бог дав, Бог взяв». У підсумку Бог, переконавшись в істинності віри Іова, повернув йому все сповна.

Ця притча про те, що, долаючи тугу за тим, хто пішов, ми стаємо стійкими і сильними. Насправді людина від самого народження свого до кінця днів навчається розлучатися. Вона вчиться бути разом з іншими, ототожнюючи себе з соціумом. Але разом з тим, щоразу відбувається процес розототожнення, тобто від’єднання, розставання.

Маленька людина вчиться розлучатися зі своєю власністю ще в пісочниці: «Моя лопатка, мій кошик». Відбирають – вона плаче, ій важко віддати, втратити своє. А насправді нічого нашого на світі немає. Що значить «моє»? «Моє» адже тільки до деякої міри моє. У кожен момент нашого життя ми повинні бути готові розлучитися з усім, що ми вважаємо своїм.

З точки зору психології це такий феномен психічного життя людини, набуття навичок до втрати.

Є люди, які замикаються в собі і концентруються на цій втраті. Вони нагнітають в собі ці почуття і не можуть зупинити потік пасивних емоцій. З дитинства ми звикаємо розлучатися зі скорботою. Хтось зациклюється на цьому: «Це моє, і все тут!» Так велика притягальна сила цього егоїстичного почуття. А більш зріла людина вміє розлучатися без болю, без надривів.

Виходить, що доросла людина більш спокійно сприймає смерть?

– Вона спокійно передає померлого в руки Того, Хто має більше на нього право. Чому? Тому що зрілість визначається тією силою духу, з якою ми сприймаємо всі складні обставини життя.

Щоб ні траплялося, ми повинні все сприймати рівнодушно, так рівно-душно. Так преподобний Серафим Саровський говорив: «Потрібно, щоб душа до всього ставилася рівномірно, або, як би, однаково, і до скорбот, і до радощів».

Це таке абсолютний спокій у всьому, хоча насправді це не так вже й легко.

Сприйняття втрати, скорботи духовної і душевної людини відрізняється тим, що душевність пов’язана з надривом, емоційним зламом, пристрасністю, чуттєвістю. Навпаки, духовне ставлення рівне, в ньому – любов, що допомагає, тиха. Пригадую, як померла моя мама. Це була взагалі несподівана подія.

Ми з нею попрощалися, вона їхала в інше місто, і наступного дня мені подзвонили, що вона приїхала, лягла спати і померла. Їй було всього 63 роки, я проводжала здорову людину. Я була в шоці. Тому що втратила кохану людину абсолютно несподівано. Але вона померла по-християнськи, спокійно, як мріє померти кожен.

Коли я зустріла свого батюшку, – він теж знав мою маму, – і розповіла йому про біду, він мені сказав: «Ти, найголовніше, сприймай цю смерть духовно».

Я тоді ще тільки воцерковлялася, і для мене ці питання життя і смерті були малозрозумілі. Тоді я ще нікого не ховала із близьких людей. Я все думала, що ж означає сприймати духовно? З літератури, в якій розкривається тема ставлення до смерті, я зрозуміла, що ставитися духовно – це значить не сумувати.

Якщо ти чогось не зміг дати померлому, то відчуваєш провину, і вона засмоктує тебе, як болото. Часто люди зациклюються і страждають від того, що недодали щось коханій людині.

Залишилось, на їх думку, щось незавершене, недомовлене, що не дає їм спокою і постійно тривожить.

«Чому я не додав? Чому не зробив? Адже я б міг», – такі думки відводять в інші кола сприйняття, занурюючи свідомість у депресію.

Людина починає перебувати в почутті провини. Добре, якщо це не мазохістське, а конструктивне почуття. Конструктивний підхід такий: «Я себе зловив на думці, що застряю на почутті провини. Вихід – духовно вирішити цю проблему».

Духовно – це означає сходити на сповідь і визнати перед Богом свій гріх перед цією людиною. Потрібно сказати: «Я винен у тому, що я їй те-то і те-то недодав». Якщо ми в цьому каємося, людина, яка пішла від нас, це відчуває.

Наприклад, я б підійшла до мами за її життя і сказала: «Мам, ти прости, я тобі того-то й того-то недодала». Не думаю, що мама мене не пробачить. Точно також це питання я можу вирішити, навіть якщо близької мені людини немає поруч. Адже у Бога немає мертвих, у Бога всі живі. У таїнстві Сповіді відбувається звільнення.

А навіщо до церкви йти, якщо можна вдома все розповісти Богу? Бог адже і так все чує?

– Для невіруючої людини можна почати хоча б з того, що визнати свою провину. Можна написати лист близькій, рідній людині про те, що ви були неправі, що недостатньо приділяли уваги, недолюбили.

У головах у нас все перевернуто. Ми плутаємо, де наш дім. Але ж він там, поруч з Богом. А сюди ми тільки лише прийшли погостювати. Треба зрозуміти і прийняти, що той, хто пішов у світ інший, своє призначення тут, на цій землі, вже виконав.

Чому ж ми не відпускаємо наших близьких? Бо часто буваємо прив’язані до фізичного. Мені, якщо говорити про свої почуття, бракувало мами: дуже хотілося пригорнутися, доторкнутися до цієї м’якої, рідної людини, не вистачало її присутності, фізичної близькості. Але ми знаємо, що померлий продовжує жити, адже душа людська безсмертна.

Коли померла мама, я вирішила для себе питання духовного сприйняття цієї події, і мені вдалося швидко відновитися.

Я визнала, що чогось не зробила, покаялася і спробувала зробити те, чого не зробила свого часу мамі. Я зробила це іншій людині.

Ще мені допомогло читання Псалтиря, замовлення в церкві сорокоустів, молитва. Адже спілкування з рідною людиною, навіть якщо її немає поруч, не припиняється.

Але не можна йти у діалог з покійним – це загрожує психічними захворюваннями. У якийсь важкий момент можна попросити: «Мам, допоможи мені, будь ласка». Але це, коли дуже важко, а так краще не турбувати, молитися, молитися і ще раз молитися за близьких. Коли ми робимо щось для них, ми допомагаємо їм. Тому потрібно робити все можливе, що в наших силах.

Коли я для себе вирішила цю проблему, мені вдалося швидко відновитися. Через деякий час після смерті мами я прийшла відвідати одну бабусю, мамину знайому, яка стала мене заспокоювати, втішати. Я подякувала їй за співчуття і сказала: «Ви знаєте, мене це вже не обтяжує.

Я знаю, що мамі там добре, і єдине, чого мені бракує, – це те, що її немає поруч зі мною фізично, але я знаю, що вона завжди поруч». І раптом бачу, на столі стоїть якась вазочка з квіточками якимись і ще чимось, і я, абсолютно машинально, витягаю звідти папірець. А там маминим почерком написана молитва.

Я кажу: «Ось бачили! Вона поруч зі мною завжди. Навіть зараз». Моя знайома дуже здивувалася.

Треба відпускати, тому що, коли ми не відпускаємо, рідним тяжко, вони теж страждають. Тому що ми пов’язані так само, як і тут, на землі, коли не даємо людині свободи, тягнемо її, починаємо контролювати, дзвонимо: «Ти де? Коли прийдеш?». За таким самим принципом будуються наші відносини з покійними близькими.

–  А які терміни будуть неприйнятними для переживання горя?

– Терміни дуже умовні в даному випадку. Але якщо людина сумує рік і це затягується далі, то я вважаю, що це симптом депресії.

–  А якщо вона просто не може вийти з цього стану?

– Не допомагає – значить прийшла пора сповідати ще одну свою помилку. Чому смуток входить до сімох смертних гріхів? Засмучуватися, сумувати не можна, це малодушність, це духовна хвороба. Віра – найсильніші і надійніші ліки.

А як допомогти собі зробити перший крок по виходу з депресії і позбавлення від почуття провини?

– Обов’язково що-небудь робити для покійного. Насамперед молитися за нього, подавати записочки до храму. А далі – більше, знову з’являться сили. Шлях з депресії обов’язково пов’язаний з якимись діями, хоч трохи, потрошку.

Можна просто хоча б сказати: «Як же я люблю його, Господи! Допоможи Ти йому», «Я за нього страждаю, я за нього переживаю. Ось він пішов у нікуди, але я знаю, що він там не один, він з Тобою».

Потрібно хоча б що-небудь говорити, робити заради цієї людини, але тільки не сидіти склавши руки.

Источник: http://www.memoriam.ru/umershix-nuzhno-otpuskat-uk

Як пережити смерть? Якщо чоловік загинув, помер дитина, батько, чоловік

Померлих потрібно відпускати

Рахімова Ірина Анатоліївна

психолог

– Одні люди після смерті близької людини швидко приходять в себе і повертаються до нормального життя, інші мучаться місяцями і навіть роками, доходять до фізичних хвороб і психічних порушень. Є таке надмірне страждання нормальною реакцією на цю подію?

– Коли людина втрачає близьку, цілком природно, що він страждає. Страждає з багатьох причин. Це і скорботу по тій людині, коханому, близького, рідного, з якою він розлучився.

Буває, що жалість до себе душить того, хто втратив опору в людині, яка пішла з життя.

Це може бути почуття провини через те, що людина не може віддати йому те, що хотів би віддати або заборгував, тому що не вважав за потрібне в свій час робити добро і любити.

Проблеми виникають тоді, коли ми не відпускаємо людини. З нашої точки зору смерть несправедлива, і дуже часто багато людей навіть кидають докір Богові: «Як ти несправедливий, чому Ти відняв у мене його?» Але насправді, Бог закликає до себе людини саме в той момент, коли він готовий перейти в життя вічне.

Дуже часто буває так, що людина не хоче відпустити близького, не хоче миритися з тим, що його вже немає, що його не повернути. Але смерть потрібно прийняти, як даність, як факт. Його не повернути, і все тут.

А людина починає повертатися назад, до нього, розумієте? Це речі з низки он виходять, але вони не так рідко трапляються. Абсолютно несвідомо людина починає сумувати, і він хоче його як би замістити. У нас така сильна тяга до смерті. Нам потрібно тягнутися до життя, а ми, як це не дивно, тягнемося до смерті.

Коли ми чіпляємося за особу померлого, ми хочемо бути з ним. Але нам ще треба жити тут, у нас є завдання. Ми йому можемо допомогти тільки тут, розумієте?

Невіруючому людині складніше відпустити померлого, тому що він навіть, може бути, не усвідомлює, що йому так складно розлучитися з цим близьким в силу того, що він не може його навіть віддати Богу. А віруюча людина звик все покладати на волю Божу, тому що зустрічі і розставання супроводжують людину все життя.

У Біблійній історії є сюжет, який справляє приголомшливе терапевтичний вплив на людей, що зіткнулися зі стресом, зі смертю. Мова йде про кількох життєвих фрагментах одного глибоко віруючої людини на ім’я Йов. Всякий раз, втративши щось дуже важливе, а їх було багато значних втрат, він повторював: «Бог дав, Бог взяв». У підсумку, Бог вбачаючи в ньому міцну віру, повертає все сповна.

Ця притча про те, що долаючи тугу за минуло, ми стаємо стійкими і сильними. Людина, насправді, від самого народження свого навчається розлучатися. Він вчиться бути разом з іншими, ототожнюючи себе з соціумом. Але разом з тим, кожен раз відбувається процес розототожнення, тобто від’єднання, розставання.

Читайте также:  Монахиня ожила на третий день после смерти

Маленький людина вчиться розлучатися зі своєю власністю ще в пісочниці: «Моя лопатка, моя корзиночка». Відбирають – він плаче, йому дуже важко розлучатися зі своїм. А насправді нічого нашого на світі немає, розумієте? Адже, що означає «моє»? Моє, адже воно лише до деякої міри моє. У кожен момент нашого життя ми повинні бути готові розлучитися зі всім, що ми вважаємо своїм.

З точки зору психології це ось такий феномен психічної життя людського, придбання навичок до втрати.

Є люди, які замикаються в собі і концентруються на цій втрати. Вони в собі ці почуття як би нагнітають, і не можуть зупинити потік страждальних емоцій. З дитинства ми звикаємо розлучатися зі скорботою. Хтось зациклюється на цьому: «Це моє, і все тут!» Так велика притягальна сила цього егоїстичного почуття. А більш зріла людина вміє розставатись без болю, без таких надривів.

– Виходить, що зріла людина більш спокійно сприймає смерть?

– Він спокійно передає померлого в руки Того, Хто має більше на нього право. Чому? Тому що зрілість визначається тією силою духу, з якою ми сприймаємо всі складні обставини життя.

Щоб не траплялося, ми повинні сприймати байдуже, одно-душно. Так Св. преп. Серафим Саровський говорив. Потрібно, щоб душа до всього ставилася рівномірно, або, як би, однаково, і до скорботі, і до радощів.

Це таке абсолютний спокій у всьому, і насправді це дуже важко.

Сприйняття втрати, скорботи духовного і душевного людини відрізняється тим, що душевність пов’язана надривом, емоційним зламом, пристрасністю, чуттєвістю. Навпаки, духовне відношення рівне, в ньому любов допомагає, тиха. Згадую, як померла моя мама.

Це було взагалі несподівана подія. Ми з нею попрощалися, вона їхала в інше місто, і на наступний день мені подзвонили, що вона приїхала, лягла спати і померла. Їй було 63 роки, я проводжала здорової людини. Для мене це був шок. Тому що я втратила кохану людину абсолютно несподівано.

Але вона померла по-християнськи, спокійно, так померти кожен мріє. Я чула не раз: «От би, лягти і померти». Ось вона приїхала, лягла в постіль і померла.

І коли я прийшла в церкву, зустріла свого батюшку, – він теж знав мою маму, – я йому розповіла, а він мені каже: «Ти, головне, сприймай цю смерть духовно».

Я тоді ще тільки воцерковлялась, і для мене ці питання життя і смерті були, так скажемо, малозрозумілі. Тоді я ще нікого не ховала із близьких людей. Я все думала, що ж означає сприймати духовно? З літератури, в якій розкривається тема ставлення до смерті я зрозуміла, що ставитися духовно, значить — не журися.

Якщо ти чогось не зміг дати цій людині, ти відчуваєш провину. Часто люди зациклюються і страждають від того, що вони недодали щось коханій людині. Залишилося щось, що їх починає тривожити. «Чому я не додав? Чому не зробив? Адже я б міг», – і ось на цьому вони йдуть в інші кола сприйняття, йдуть в депресію.

Людина в такому випадку починає жити в почутті провини. А почуття провини не повинно бути мазохістським, воно має бути конструктивним. Конструктивний підхід такий: «Я себе зловив на думці, що я застрягаю на почутті провини.

Потрібно духовно вирішити цю проблему». Духовно – це значить, потрібно сходити на сповідь і визнати перед Богом свій гріх перед цією людиною. Потрібно сказати: «Я винен у тому, що я йому те-то і те-то недодав».

Якщо ми каємося, то людина це відчуває.

Наприклад, я б підійшла до мами при її життя і сказала: «Мам, ти вибач, я тобі того-то і того-то недодала». Не думаю, що мама мене не пробачить. Точно також це питання я можу вирішити, навіть якщо цієї людини немає поруч зі мною. Адже у Бога немає мертвих, у Бога всі живі. У Таїнстві сповіді відбувається звільнення.

– А навіщо в церкву йти, якщо можна вдома все розповісти Богу? Адже Бог і так все чує.

– Для невіруючої людини можна почати хоча б з цього, потрібно визнати свою провину. У психологічній практиці використовуються такі методи: лист близької, рідної людини. Тобто, потрібно написати листа про те, що я був неправий, що я недостатньо приділяв уваги, я тебе не любив, я тобі недодав чогось. Можна почати з цього.

до Речі, дуже часто в перший раз люди приходять в церкву саме у зв’язку з цією обставиною, чиєюсь смертю В перший раз людина може прийти в храм на похорон. А багато хто з них вже можуть знати, що духовна данина – це канон покласти якісь продукти, поставити свічку і помолитися за цю людину. Молитва – це зв’язок між нами і минулим людиною.

Один із синонімів слова «кладовище» — «погост». «Погост» від слова погостювати, адже ми приїжджаємо сюди погостювати. Погостювали трохи-і вперед, на батьківщину, адже наша батьківщина там.

В головах у нас все перевернуто. Буває іноді, люди навіть хворіють психічно, вони починають радитися з померлим. У якийсь важкий момент можна попросити: «Мам, ну ти допоможи мені, будь ласка». Але це, коли дуже важко, а так краще не турбувати все-таки, молитися, молитися за близьких. Коли ми робимо щось для них, тоді ми допомагаємо їм. Тому потрібно робити все можливе, що в наших силах.

Коли я для себе вирішила цю проблему, і мені вдалося швидко відновитися, то одного разу приходжу я до своєї знайомої бабусі. І мама теж була у неї в гостях колись пару раз.

Десь через сорок днів після смерті мами, може бути, трохи більше, я приходжу відвідати цю бабусю, а вона починає заспокоювати мене, втішати. Вона, мабуть, думала, що я сумую, сумую сильно, а я їй кажу: «Ви знаєте, мене не обтяжує вже це.

Я знаю, що мамі там добре, і єдине, чого мені бракує, – це того, що її немає поруч зі мною фізично, але я знаю, що вона завжди поруч зі мною». І раптом, бачу, на столі у неї якась вазочка була, як у всіх бабусь, з якими квіточками і ще чимось, і я, зовсім машинально, витягаю звідти папірець.

Витягаю, а там маминим почерком написана молитва. Я кажу: «Ось бачили! Вона поруч зі мною завжди. Навіть зараз вона поруч зі мною». Моя знайома дуже здивувалася. Ось така у нас зв’язок, розумієте?

Треба відпускати, тому що, коли ми їх не відпускаємо, їм противно, вони теж страждають. Тому що ми пов’язані, так само як тут, на землі, коли не даємо людині свободи, тягнемо його, починаємо контролювати, дзвонимо: «Ти де? А може бути там? А може, тобі погано? А може тобі занадто добре?» По тому ж самому принципу будуються наші відносини з покійними близькими.

– Виходить, що за сорок днів ви прийшли в себе від кризи, тобто сорок днів – це свого роду прийнятний термін. А які терміни будуть неприйнятними?

– Якщо людина рік сумує і це затягується і далі, то звичайно це неприйнятно. Максимум півроку, рік, можна повболівати, так скажемо, а більше — це вже симптом хвороби. Значить, чоловік впав у депресію.

– А якщо він просто не може вийти з цього стану?

– Не допомагає, значить прийшла пора визнати ще одну свою помилку. Чому смуток входить в сім смертних гріхів? Журитися, сумувати, не можна, це малодушність, це духовна хвороба. Віра – це сильне і надійне ліки.

– А чи є якийсь психологічний спосіб себе спонукати до того, щоб зробити перший крок? Адже деякий люди прямо так от і думають: «Я за нього так довго сумую, і таким чином я йому зберігаю вірність». Як це подолати?

– Обов’язково потрібно що-небудь робити для покійного. Насамперед, молитися за нього подавати записочки в храм. А далі – більше, знову з’являться сили. Шлях з депресії обов’язково пов’язаний з якимись діями, хоч трохи, понемножечку.

Можна просто хоча б сказати: «Як же я люблю його, Господи! Допоможи Ти йому, Господи!» – всі. «Я за нього страждаю, я за нього переживаю. От він пішов у нікуди, але я знаю, що він там не один, що він з Тобою».

Потрібно хоча б що-небудь говорити, робити все заради цієї людини, але тільки не сидіти, склавши руки.

1 026

Короткий опис статті: молитва щоб дитина спала Як пережити смерть людини? Ситуації: раптова смерть, помер батько, чоловік, чоловік загинув, дівчина загинула, загинув син, смерть чоловіка, померла дружина, загинула або померла дитина. Завдання — пережити!!! загинув, помер, чоловік, батько, дитина, син, чоловік, померла, мама, сестра, дівчина загинула, пережити, смерть, дітей, чоловіка, дитини

Джерело: Як пережити смерть? Якщо чоловік загинув, помер дитина, батько, чоловік, дружина

Post Views: 306

Источник: https://nadobranich.com/yak-perezhiti-smert-yakshho-cholovik-zaginuv-pomer-ditina-batko-cholovik/

“ХОВАТИ ТІЛЬКИ ПІСЛЯ РІШЕННЯ СУДУ …”: ЕКСПЕРТИ ОБУРЕНІ НОВИМ ЗАКОНОМ. КУДИ ТЕПЕР ПОДІТИ ТІЛА ПОМЕРЛИХ І ЩО ПОТРІБНО ЗНАТИ УКРАЇНЦЯМ

Через нові правила, українські морги з 15 березня не зможуть прийняти тіло без проведення судово-медичної експертизи.

ГолосUA розпитав співробітника ритуального будинку Андрія Дудника, куди тепер подіти тіла померлих, і скільки за часом займе весь процес в зв’язку з диким нововведенням, передає Корупція.Інфо

– Відтепер влада придумала ховати українців тільки після рішення суду. До чого це призведе?

– Це абсурдно! На дане питання з етичної точки зору відповісти дуже складно. Хоча, якщо згадати принцип поховання радянських років, то тіла кілька днів перебували вдома після зовнішньої бальзамації.

Хоча по релігійним правилам тіло протягом трьох діб має бути поховане. Якщо це не стосується кремації. Більшість українців зараз вдаються саме до такого способу.

– Чи потрібен на будь-яке поховання померлої людини дозвіл прокуратури?

– Це абсолютна неправда. Такого не існує. На даний момент прокуратура відповідну довідку на поховання може дати, якщо смерть настала раптово, і людина не перебувала ніде на медичному обліку. Також потрібно дочекатися дозволу на поховання з прокуратури, якщо смерть настала через кримінальне події.

У будь-якому іншому випадку, тіло зобов’язані віддати родичам без довідки з прокуратури. На підставі свідоцтва про смерть в морзі зобов’язані видати тіло. Всі розмови про те, що тіла померлих будуть віддавати за рішенням суду – не відповідають дійсності. Нікого в моргах не будуть перетримувати. Якщо тіло передерживаться в морзі – це платна процедура.

Відразу ж виникає питання, хто все це буде оплачувати ?!

– Чи вистачає місць на кладовищі в Києві?

– Ні. Але з огляду на те, що місто багатотисячне і тут є корінне населення, то на кладовищах підхоронюють в уже існуючі могили, яким може бути і більше 100 років.

Правда, це можна зробити тільки лише на тій підставі, якщо в могилі не було поховань більше 20 років. Основна кількість поховань в Києві – кремація.

Люди, які не можуть почекати такий термін, можуть самостійно на 70 сантиметрів вкопати урну з прахом в могилу. Сільські кладовища – основне місце поховання в цій країні.

– У скільки обійдеться поховання на столичному кладовищі?

– Якщо людина має преференції або заслуги перед містом або країною, то місце під поховання видається безкоштовно за місцем проживання. Пересічному українцю місце на кладовищі обійдеться в тисячі гривень.

Якщо поховання хочуть провести на облагородженій території, то ціна збільшується в кілька разів. Українців, які жили в столиці, але не мали київської прописки, в разі смерті, доведеться підхоронювати за місцем проживання.

Хоча можна спробувати отримати дозвіл київської мерії на виділення ділянки. Але ніхто в черзі за могилами не стоїть.

– Скільки в Києві обходяться похорони?

– В середньому похорон з атрибутикою, транспортом і труною можуть обійтися в 3-4 тисячі гривень. Додаткові послуги, скажімо, бальзамація і відспівування священнослужителем, обійдеться трохи дорожче.

Труну зараз можна замовити від 600-1000 гривень.

Коли здається паспорт померлого, до відповідного відділення юстиції, то там надається довідка, на підставі який цей громадянин, якщо він пенсійного віку, отримує від держави дві пенсії.

Читайте также:  Ритуальные агенты и ритуальные услуги - как избежать мошенничества. бесплатные похороны.

– Багато ритуальних служби наживаються на біді. Як не стати жертвою?

– Є ряд безкоштовних послуг. Наприклад, тіло померлої людини повинні забирати безкоштовно. Найчастіше люди про це не знають. Потім, коли тіло привозять в морг, то там вже потрібно узгодити деталі, де саме будуть зберігати. Родичі можуть самі вибрати умови і вартість зберігання, але через психологічну травму ніхто на ці деталі не звертає уваги.

Дело Савченко: суд отказал 28 поручителям

Апелляционный суд Киева оставил нардепа Надежду Савченко под стражей несмотря на заявления 28 человек, которые хотели взять Савченко на поруки. Об этом сообщает «Украинская правда». 9 августа суд…

Источник: https://fbnews.com.ua/ukraine/hovati-til-ki-pislya-rishennya-sudu-eksperti-obureni-novim-zakonom-kudi-teper-poditi-tila-pomerlih-i-shho-potribno-znati-ukrayintsyam.html

Нове законодавство щодо порядку поховання померлих громадян

Нове законодавство щодо порядку поховання померлих громадян – сторінка №1/1

Нове законодавство щодо порядку поховання померлих громадян

У зв’язку з набранням чинності новим КПК України, введено в дію також новий Порядок взаємодії між органами внутрішніх справ, закладами охорони здоров’я та органами прокуратури України при встановленні факту смерті людини, затверджений Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров’я України, Генеральної прокуратури України № 1095/955/119 від 28.11.2012 року, який регулює питання, пов’язані із встановленням факту смерті людини, проведення судово-медичної експертизи трупу, видачі дозволу на поховання трупу та повноваження посадових осіб відповідних органів.

Згідно даного Порядку, працівники органу охорони здоров’я про кожен випадок установлення ними факту смерті людини за телефоном екстреного виклику (102) негайно повідомляють органи внутрішніх справ.

У випадках повідомлення органів внутрішніх справ про смерть людини при наявності ознак насильницької смерті та підозр на таку, до приїзду працівника міліції або прокуратури на місце події медичним працівникам забороняється порушувати обстановку за місцем знаходження трупа, переміщати його, ініціювати такі дії присутнім на місці події особам, у тому числі родичам померлих, видавати лікарське свідоцтво про смерть.

Направлення тіл померлих на судово-медичний розтин здійснюється за постановою слідчого, прокурора про призначення судово-медичної експертизи.

У разі смерті людини за місцем її проживання без ознак насильницької смерті або підозри на таку, на місце події обов’язково виїжджає лікар (фельдшер) територіального медичного закладу, який констатує факт смерті, проводить зовнішній огляд трупа, за результатами якого інформує працівника органу внутрішніх справ і адміністрацію територіального медичного закладу про можливість встановлення причини смерті без розтину трупа та видачі лікарського (фельдшерського) свідоцтва про смерть або про необхідність проведення патологоанатомічного розтину трупа в патологоанатомічному відділенні для встановлення безпосередньої причини смерті від захворювання. У таких випадках працівником органу внутрішніх справ складається висновок щодо ненасильницької смерті людини за місцем проживання відповідно до встановленої форми, до якого додаються фотознімки трупа та місця його виявлення

Працівники органу внутрішніх справ при надходженні повідомлень про факти смерті людини за місцем її проживання без ознак насильницької смерті або підозри на таку негайно виїжджають на місце події з лікарем (фельдшером), а при необхідності іншими спеціалістами.

У разі надходження повідомлень про факти насильницької смерті людини чи підозри на таку або встановлення таких фактів під час попереднього огляду трупа людини за місцем її проживання на місце події негайно виїжджає слідчо-оперативна група на чолі із слідчим, за участю судово-медичного експерта або лікаря, якщо вчасно неможливо залучити судово-медичного експерта, а також інших необхідних спеціалістів.

Обов’язково направляються для проведення судово-медичної експертизи:

– трупи людей з ознаками насильницької смерті (травми, асфіксія, дії крайніх температур, електричного струму, отруєнь), підозри на таку;

– трупи людей, смерть яких настала поза місцем їх проживання;

– трупи людей, особу яких не встановлено;

– трупи людей віком до 60 років, які померли за місцем проживання, за відсутності диспансерного спостереження за хворим.

Не направляються для проведення судово-медичної експертизи трупи людей у випадках:

1) виявлення трупів людей, які померли за місцем їх проживання, за наявності диспансерного спостереження за хворим, при відсутності ознак насильницької смерті чи підозри на таку;

2) виявлення трупів людей похилого віку (понад 60 років), які померли за місцем їх проживання, за відсутності ознак насильницької смерті чи підозри на таку.

Обов’язковою умовою ненаправлення трупа для проведення судово-медичної експертизи є можливість видачі лікарського (фельдшерського) свідоцтва про смерть без розтину або за результатами патологоанатомічного розтину.

При направленні трупа для судово-медичної експертизи, працівники Бюро судово-медичної експертизи направляють свій висновок до правоохоронного органу впродовж трьох діб після його складання.

Після проведення судово-медичної експертизи трупи видаються з письмового дозволу прокурора.

Дозвіл на видачу трупа видається прокурором негайно після отримання висновку судово-медичного експерта.

На даний час прокуратурою Криничанського району висновки судово-медичної експертизи отримуються з Дніпродзержинського бюро СМЕ за допомогою факсимільного зв’язку, у зв’язку з чим, затримки у видачі трупів померлих громадян відсутні.

У випадку необґрунтованої затримки у видачу трупу, або вимагання грошових коштів працівниками бюро СМЕ за проведення судово-медичної експертизи, необхідно звертатися до прокуратури Криничанського району за тел. (05654) 9-14-92.

Прокурор

Криничанського району

старший радник юстиції В. Кравченко

Источник: http://nadoest.com/nove-zakonodavstvo-shodo-poryadku-pohovannya-pomerlih-gromadya

Ритуальні послуги Київ, Боярка та область без посередників

Знижка при замовленні через сайт – 5%

Правильний вибір ритуальної служби дозволяє абсолютно не переживати про організацію похоронного процесу і повністю присвятити себе прощанню з покійним.

За родичів і близьких покійного всі важливі питання вирішують справжні професіонали.

Професійні ритуальні послуги в Києві забезпечують врахування всіх важливих моментів організації та проведення похорону на належному рівні.

Наш ритуальний дім «Спокій» – один із перших в Україні, який надає повний комплекс ритуальних послуг і товарів європейського рівня. Наша ритуальна служба входить до «Громадської організації захисту соціальних прав населення». Наші оператори проконсультують і підтримають по всім виниклим питанням цілодобово. Діють соціальні програми та знижки учасникам бойових дій, а також загиблим в АТО.

Виїзд ритуального агента за адресою

Зателефонуйте на гарячу лінію (044) 539 00 57 і Вас повністю проконсультують наші оператори з усіх питань, а також нададуть список легальних ритуальних служб по всіх районах Києва.

Пам'ятайте, що в інтернеті і рекламі дуже багато посередників, обов'язково уточнюйте адреса ритуальної служби і наявність магазину!
При оформленні вимагайте статутні документи або свідоцтво Підприємця!

Ми готові надати високоякісні ритуальні послуги за оптимальними цінами

☦️ Похоронне бюро ритуальних послуг «Спокій» Київ, Боярка ☦️

Організація похоронного процесу вимагає відповідального, педантичного і творчого підходу. Оскільки трагедія практично завжди трапляється несподівано, в більшості VIPадків до цього ніхто не підготовлений.

В такому разі прийнято звертатися в спеціалізовані компанії, які візьмуть на себе вирішення всіх важливих питань, а також на належному рівні проведуть похорон.

Наш ритуальний дім «Спокій» пропонує професійний підхід до організації похорону та інших супутніх процесів, які можуть знадобитися в процесі поховання або кремації покійного.

Ритуальний дім «Спокій» пропонує повний комплекс ритуальних послуг:

  • Виклик ритуального агента, з яким можна обговорити всі важливі організаційні питання та проведення похорону, замовити на дому всі необхідні послуги, підписати договір на обслуговування і супровід.
  • Транспортування покійногов холодильні камери, морг або крематорій.
  • Зберігання тіла померлого від доби до декількох тижнів.
  • Оформлення документів, включає в себе збір всіх необхідних дозволів та свідоцтв.
  • Реалізація всіх ритуальних атрибутів, які можуть знадобитися в процесі проведення похорону згідно обрядів, звичаїв і релігійних переконань.
  • Транспортування покійного до кладовища на катафалку, а також всіх бажаючих попрощатися з ним – на комфортабельному автобусі.
  • Проведення поминального обіду в ресторані, кафе або їдальні на вибір у всіх районах Києва.
  • Транспортування вантажу 200. Зустріч, відправка, оформлення.
  • Допомога у виборі та монтажі пам'ятників на кладовищі.
  • Професійні послуги з догляду за могилою в той час, коли за нею не можуть доглядати рідні та близькі.

Наше бюро ритуальних послуг «Спокій» подбає абсолютно про всі нюанси, які можуть вплинути на хід проведення похорону і подальше проведення поминальних днів.

Ритуальні агенти компанії узгодять поминальне меню, подбають про вибір пісних страв при необхідності, узгодять музичний супровід і кількість місць в залі.

Місце проведення поминального обіду буде обрано відповідно до запитів замовника і в найбільш зручному для нього місці.

Прощання з коханою людиною дається кожній люблячий людині дуже складно. Особливо якщо рідна людина покинув цей світ назавжди. Емоційно завжди важко ховати людини і розуміти, що це все в останній раз – бачити його улюблені риси, поправляти зачіску, тримати за руку.

Саме емоційне потрясіння заважає адекватно сприймати інформацію, вирішувати складні проблеми з організацією та проведенням похорону, а також контролювати весь процес від початку і до кінця. Саме тому люди воліють звертатися в спеціалізовані ритуальні агентства. Наприклад, в такі, як в наше ритуальне бюро в Києві «Спокій».

Завдяки професійному підходу до виконання даного процесу, ми зможемо провести похорон і всі необхідні ритуальні традиції на належному рівні.

☦️ У чому полягає суть організації похорону в Києві та Боярці? ☦️

У підготовці всіх необхідних ритуальних аксесуарів, атрибутів, транспорту, одягу і взуття. Дуже важливо оформити документи про смерть, підібрати місце на кладовищі, або узгодити питання про кремацію померлого людини, а також вибрати труну.

Тільки професіонали зможуть оперативно і якісно виконати цю роботу, не затримуючись і не витрачаючи багато часу на пошук відповідного труни або одягу. Наші ритуальні агенти взаємодіють з різними службами і інстанціями, оперативно виконуючи поставлені перед ними завдання.

Вони оперативно виконають всі необхідні процедури в морзі, в РАГСі, в медичних установах і, при необхідності, – у поліції. Наявність відповідного досвіду у наших співробітників суттєво скорочує час на організацію похоронного процесу.

☦️ У чому особливість наших ритуальних послуг в Києві? ☦️

Надаючи можливість фахівцям зайнятися організацією і проведенням похорону, ви повністю присвячуєте своє час прощання з померлим чоловіком, а також підтримці його рідних і близьких.

Вам не доводиться відволікатися постійно, навіть для вирішення важливих питань – всім цим займаються професіонали нашої компанії. Для того щоб перекласти турботи на наших співробітників, оформите заявку на виклик ритуального агента і підпишіть договір на обслуговування і супровід, при необхідності.

Важливо довірити проведення похорону фахівцям, які мають всі необхідні документи, включаючи статут ритуальної служби, в якому вказані всі можливі послуги, а також офіційну реєстрацію підприємства в державних інстанціях – свідоцтво підприємця.

Тільки переконавшись у відповідальному підході до оформлення свого підприємства і послуг, ви можете довірити їм організацію та проведення поховання вашої рідної людини.

Ціни ритуальних послуг в Києві і передмісті від нашої компанії залежать від декількох факторів, які формуються з урахуванням того комплексу ритуальних послуг, які замовляють наші клієнти.

До цього переліку може входити вид труни, особливості проведення ритуального процесу, вид наданого транспорту – катафалка і пасажирського автобуса для перевезення бажаючих попрощатися з померлим чоловіком на кладовищі.

Також різна вартість у нас на проведення поховання труни з тілом на могилі міського або приміського кладовища, а також кремацію померлого людини. Для зручності тих, хто звертається в нашу службу, працює цілодобова підтримка на гарячій лінії (044) 539 00 57 .

Ви можете зателефонувати і задати питання або викликати ритуального агента, щоб передоручити йому виконання всіх робіт після смерті людини. У нашому ритуальному бюро діють соціальні програми і можуть бути запропоновані знижки.

Ми – професіонали своєї справи!

Завдяки наявності солідного досвіду робіт, наше ритуальне бюро може забезпечити якісний підхід до будь-якого поводження. В наявності у нас також є всі необхідні ритуальні атрибути і ритуальні аксесуари, які можуть знадобитися в процесі.

Це дозволяє звертаються до нас людям своєчасно визначитися з вибором труни, одягу і взуття для померлої людини, всіх необхідних текстильних виробів і оформлень внутрішнього оздоблення труни, а також квітів, вінків, корзин для квітів, ритуальних атрибутів з церковною символікою, свічок, хрестів, а також пам'ятників. Також ми організовуємо і погоджуємо проведення поминального обіду в зручному для людей, що відвідали похорон, місці. Для зручності ми надаємо спецтранспорт, який доставить людей на кладовищі, а потім і в кафе або ресторан, де буде проводитися поминальний обід. Для транспортування труни з тілом ми запропонуємо варіанти катафалків або вантажопасажирських автобусів.

Досвід створюющий результат

Наше ритуальне бюро працює вже довгий час, щоб за короткий проміжок часу зуміти знайти оптимальні варіанти рішень з'являючих питань, дозволів складних ситуацій, а також виконання особливих ритуальних послуг.

Процедура поховання здійснюється за планом наших ритуальних агентів, які чітко контролюють весь процес, а також при необхідності домовляються зі священиком, який повинен буде відспівувати покійну людину.

При необхідності нашими фахівцями облаштовується місце для відспівування – встановлюється намет, який прикрашається квітами, надається особливий засіб для опускання труни, а також надаються послуги команди носіїв трун.

Після виконання всіх обрядів і традицій, і після поховання труни з померлим чоловіком, ми оформляємо могилу і встановлюємо на ній необхідні ритуальні атрибути.

Читайте также:  Если у вас доброе сердце, то мы ждем вас…

Свою діяльність ми здійснюємо більше 15 років і за цей час точно знаємо, як необхідно провести ритуальний процес, щоб родичі змогли гідно попрощатися з померлим чоловіком і при цьому розуміли, що вони зробили в ім'я його пам'яті все можливе і навіть неможливе. Наша ритуальна служба «Спокій» допоможе вам впоратися з горем, тактовно підходячи до кожної прохання і реалізовуючи будь-які побажання щодо проведення похорону. Ми візьмемо всі турботи на себе, щоб ви змогли попрощатися з рідною людиною так, як він цього заслуговує.

Ритуальний дім “Спокій” знаходиться під цілодобовою охороною “Бар'єр”, що дозволяє нашим клієнтам не турбуватися про збереження знаходження тіла в нашому похоронну агентстві.

Ми працюємо без вихідних та святкових днів.

Источник: https://www.spokiy.com/uk?catid=0&id=40

20 вичерпних відповідей про ПОМИНАННЯ СПОЧИЛИХ

Версия для печати

Про те, як поминати померлих на кладовищі, чи можна „відмолити“ ворожку, та скільки має тривати жалоба – читайте у запитаннях і відповідях із архівів рубрики “Запитання до священика” на нашому порталі.

Як правильно поминати спочилих?

Питання 1: Чи правильно роблять люди, що на поминальний день п'ють горiлку на цвинтарi? Як правильно в цей день поминати померлих? Чи можна нести на кладовище їжу, і чи потрібний посуд на могилі.

Відповідь: На кладовищі можна тільки молитися. Пити, їсти – гріх. Нести на кладовище їжу дозволяється лише з метою роздати її жебракам. На могилу продукти неможна класти, а, отже, посуд не потрібен.

***

Питання 2: Слава Богу! Чи можна на кладовище, на похорони, нести штучні квіти? Спаси, Господи.

Відповідь: У Церкви на це немає спеціальної думки, та нічого в цьому поганого немає.

***

Питання 3: Чи обов'язково замовляти панахиди за померлими близькими родичами на 40-й день, на пiвроку i рiк? І ще, будь-ласка, скільки часу має тривати жалоба за померлими близькими людьми, і чи потрібно відкладати весілля через несподівану смерть когось із рідних?

Відповідь: Чи замовляти панахиди – це питання Вашої совісті. Що ж до тривалості жалоби – церковних правил на це немає. Це справа Вашої щирості у жалобі по відношеню до спочилого.

***

Питання 4: Скажите, пожалуйста, сколько кафизм в день нужно читать по новопреставленной? Спаси Господи!

Відповідь: В день смерти и последующие три дня обычно стараются прочитать всю Псалтирь. В последующие дни читают, как минимум, по одной кафизме.

***

Питання 5: Мою маму вбила машина на пішоходному переході. Як правильно писати в поминальній записці – за убієнну рабу Божу Марію – чи просто за рабу Божу Марію? Благослови вас, Господи.

Відповідь: Оскільки Вашу матір не вбили навмисно, а сталося нещастя, то буде некоректно вписувати у пом'яник як убієнну. Моліться просто за рабу Божу Марію.

***

Питання 6: Ответьте пожалуйста, можно ли поминальный обед на 9 дней одного человека совместить с поминальным обедом на 40 дней другого? И можно ли вечером его сделать?

Сегодня умерла бабушка, и 9-й день день будет в следующий четверг, а в среду будет 40 дней, как не стало дедушки. Мы бы хотели 40 дней перенести на четверг, на бабушкины 9.

Відповідь: Вполне логичное желание. Это можно осуществить, и панихиду можно тоже заказать в один, выбранный вами, день.

Питання 7: 28-го ноября годовщина смерти моей мамы. Можно ли делать поминки на день раньше, 27-го ноября, так как 28-го начинается пост?
И можно ли заказать панихиду тоже 27-го, на день раньше, или же нужно обязательно 28-го?

Відповідь: В народе обычно так и делают: за день до – поминальный обед и заказывают службу в церкви, а в сам день памяти – молятся на заказной Литургии и идут на кладбище.

***

Питання 8: Слава Богу! В суботу минає рік, як не стало нашого начальника – надзвичайно доброї та порядної людини.

Його родина запросила весь колектив на поминальний обід, передувати якому має спільна поминальна служба в церкві КП.

Чи можемо ми піти на цю службу, постояти просто як гості, аби не образити відмовою вдову і сина покійного? Бо ж як потім з”явитися на поминальному обіді?

Відповідь: Вважаю за краще, як ви помолитесь на кладовищі або вдома.

***

Питання 9: Доброго вечора, отче. У мене пропав тато 16 березня. Коли знайшли, був мертвий, причина – переохолодження. Смерть настала 16 березня, проте поховали 4 квітня. Скажіть, будь-ласка, від якого дня рахувати 40 днів? Від дня смерті чи поховання?

Відповідь: Розумним буде почитати днем смерті 16 березня, а, отже, і всі інші дати відраховувати з цього числа.

Чи можна “відмолити” ворожку?

Питання 10: Чи можна приклонятися після Причастя до покійника? Чому так і чому ні? Дякую.

Відповідь: Церковних правил на цю ситуацію не існує. А як немає заборони, то звертаємось до логіки. Згідно з традицією, головним елементом поховальної служби має бути Літургія. А як Літургія, то обов'язково – Причастя. А на прикінці усього – прощання з цілуванням покійного. Отже, Причастя не заважає поцілунку тіла померлого.

***

Питання 11: Моя покойная прабабушка серьезно занималась колдовством. В одном монастыре мне сказали, что молиться за нее нельзя, т.к. ее грехи начнут «бить» по мне. И что ее нужно как-то по-особенному отмолить. Но не сказали как. Мне как-то странно, что нельзя помолиться за родного человека… Вы не подскажите, как это «по-особенному отмолить»? И вправду так делают?

Відповідь: Мне тоже странно: что нельзя помолиться за родного человека. Другое дело, что Церковь к этому нельзя принуждать, коль человек не слушался Церкви и занимался страшными вещами. Но келейно молитесь обязательно. Апостолы велели молиться даже за откровеннейших безбожников: за власти и императора! А тут – родная бабушка!

Отмаливайте при помощи святой Псалтири. Ежедневно читайте о ней Кафизму, но в конце читайте краткую молитву: “Помяни, Господи, (имя рек) и прости ей прегрешения, ослаби вину и упокой мятущуюся душу, Твоея ради неизреченныя милости”.

Питання 12: Как подобает надевать Иорданскую рубаху на умершего, простите, на обнаженное тело? И что еще кроме рубахи должно быть надето на мужчину?

Некоторые пожилые люди просят привезти с Иордана смоченную рубаху и берегут на смертный час, чтобы в ней похоронили, но толком никто не знает, как это правильно сделать.

Відповідь: Вообще-то, хоронили тела всегда в древности полностью обнаженными, лишь завернутыми в саван. Так, если помните, погребали и тело Спасителя. Такой была традиция и у славянских народов. И лишь духовенство хоронили в облачении, а затем и богатых покойников.

Это послужило тому, что постепенно стала меняться традиция похорон, поскольку и бедные старались подражать богатым. И в уже ненужный саван стали класть полностью одетые тела, начиная с 15 века. Но в селах до сих пор считается, что на усопших нельзя надевать нижнее бельё.

Теперь вернёмся к Вашему вопросу о смоченой в Иордане срачице. Дело в том, что этот обычай – надевать с Иордана срачицу на покойника – касается исключительно паломников, которые сами погружались в Иорданские воды. Т.е.

, сорочка надевается как свидетельство понесённых трудов паломника для свидетельства на Суде Божием о любви к Нему, о трудах ради этой любви. Т.е., для кого-то другого смачивать сорочку бессмысленно! Это ничего не означает.

Як поминати неохрещених діток?

Питання 13: Скажіть, будь ласка, у нас помер нехрещений синочок, і я чула, що не можна роздавати і пригощати чимось за нього.

Але в день пам'яті 14 тисяч убієнних младєнцев можна пригостити в його пам'ять. І якщо можна, то чи потрібно казати, за кого ти пригощаєш.

Адже якщо сказати, за кого я хочу пригостити, то людина не буде знати, за кого помолитися – так як імені йому не було дано, як при хрещенні.

Ми ще до народження назвали його Сергій, минуло уже 16 років, а ми так і називаємо його між родичами та друзями. На хрестику теж є табличка з прізвищем, ім'ям та по батькові, тому що, я думаю, не може стояти просто хрестик (нібито як нічийна могилка). Хотілося б дуже почути, як правильно поступити. Велике спасибі за відповідь.

Відповідь:  За дитинку, яка була неохрещеною у церкві, подавати не можна ніколи, бо вона не була частиною Церкви Христової. Хоч ми знаємо, що діти не мають гріха на собі, але носять печатку першого гріхопадіння прабатьків.

Подавати ж милостиню корисно завжди. І можна це робити не тільки у день Віфлеємських младенців.

Якщо Ви дали таке умовне ім'я дитині, то воно його визначає, і Ви можете й надалі милосердствувати заради Сергійка. А от Хрест на його могилі стояти не може. Хрестом знаменують лише християнські могили. На могильці неохрещеного малюка треба поставити невеличкий пам'ятник, але без знаку Хреста.

***

Питання 14: Скажите, пожалуйста, можно ли без батюшки хоронить некрещенного младенца?

Відповідь: Некрещённые не отпеваются. А потому священник на таких похоронах не нужен.

Питання 15: В мене в житті сталася трагедія – загинув чоловік. Ми й року не прожили у шлюбі. Я дала собі обітницю лишатися вдовою і вдруге не виходити заміж, а прожити життя в пам”ять чоловіка, якого кохаю і вірю, що прийде день, коли ми знову поєднаємось… Щодня молюся за спокій його душі, відвідую майже всі богослужіння. Тільки це мене рятує від біди. 

Мене постійно турбує питання, якщо у вічності не будуть одружуватися, то що буде з супругами, зв”язаними Таїнством Вінчання на землі, у вічності, якщо, звичайно, вони увійдуть у вічність? Чи будуть вони разом? Дякую.

Відповідь: Звичайно, що точно ми нічого не знаємо про потойбічний світ, але поєднання Богом не може бути розірвано людьми, а, отже, це поєднання є важливим для Господа, і Він віднайде можливість бути вам разом, якщо до цього будете прикладати зусилля вірності.

***

Питання 16: Чи правда те, що смерть трагічно загиблих прирівнюється до мученицької? Дякую.

Відповідь: Трагічно загибла людина, звичайно, що загинула мученицьки. Але прирівнюватись до святих мучеників не може. Бо святе мучеництво тим освячено, що людина помирає заради Господа, а не випадково.

Як не лякатися смерті?

Питання 17: Скажiть, будь ласка, чи може постiйно висiти в помешканнi фото покiйного родича?

Відповідь: Може.

***

Питання 18: Благословите, батюшка! Можна ли спать на кровати, на которой год назад умер человек (не родственник). Что нужно сделать, чтобы не было страха?

Відповідь: Если Вас это пугает, то не спите на этой кровати. Но в старину люди умирали и рождались на одних и тех же кроватях по много поколений – и ничего страшного! И сегодня в больницах вряд ли найдётся такой матрас или кровать, на которых кто-то не умер, но на них продолжают лечиться, имеющие надежду. Это естественное течение…

Питання 19: Скажите, пожалуйста, можна ли отдавать обувь умершего другим нуждающимся людям? Потому что я слышала, что нельзя отдавать из-за того, что передаётся судьба покойного тому человеку, который будет обувь носить. Правда ли это?

Відповідь: Можно раздавать обувь. Конечно, ту, что в хорошем состоянии. В старые времена всегда донашивали обувь за почившим – это традиция.

***

Питання 20: Слава Ісусу Христу! Благословіть запитати. Моя хороша знайома після смерті матері планує зробити кремацію тіла та тримати урну з прахом дома. На мої пояснення, що кремація – гріх, вона не звертає уваги.

Я порадила звернутись до священика, щоб хоча б відправив панахиду. Правда, вона прислухалась. Дяк відчитав панахиду. Теж її вмовляв, та марно.

Питання ось яке: якщо вона запросить мене з донечкою додому, де буде зберігатись урна, як мені, як православній, себе поводити? Бо для мене це неприйнятно, це як блюзнірство.

Це все одно, що їсти чи спати на могилі. Поясніть, будь-ласка, як бути православним у цій ситуації.

Відповідь: Господи, благослови! Якщо Ваша знайома така вперта, що свою домівку перетворила на склеп, то вважаю, що краще з нею взагалі не спілкуватися. Бо така впертість і небажання дослухатись добрих порад до добра не приведе. Це характеризує людину як хворобливу і, можливо, що й біснувату. Адже жити поряд з прахом покійника не стане звичайна людина.

Фото Максима Сидоренка

У ПРОДОВЖЕННЯ ТЕМИ:

Чому важливі поминальні богослужіння під час Великого посту?

ВАЖНО! Как поминать усопших в дни Пасхальной радости

Гребешок на тот свет, или Размышления о борьбе с погребальными суевериями –
прот.Владимир РОВИНСКИЙ

«Память смертная – это маленький рюкзачок, который всегда с тобой», – игумен Валериан (ГОЛОВЧЕНКО)

Ми оголошуємо благодійну передплату. Допомогти можна, перераховуючи щомісяця необтяжливу для вас суму на:

  • Карту «Приватбанку»
  • Webmoney — R504238699969, U862362436965, Z274044801400

Источник: http://orthodoxy.org.ua/data/20-vicherpnih-vidpovidey-pro-pominannya-spochilih.html

Ссылка на основную публикацию