Як допомогти дитині пережити втрату близької людини

Як допомогти дитині пережити втрату

Будь-яка сім’я рано чи пізно стикається з утратами: смертні і домашні улюбленці – папужки і хом’яків, і, на жаль, близькі люди. Як поводитися з дитиною в такі важкі моменти, нам розповів психолог психоаналітичного напрямку, фахівець по роботі з дітьми та підлітками Міжнародного Інституту Глибинної Психології Інна Караванова (www.pa.org.ua).

Джерело: lady.tsn.ua

Сексуальність (або процес народження) і смерть – ось два найскладніших фундаментальних питання, про які так складно говорити з дітьми. Проте обидва ці питання дуже цікавлять дитину, і важливо знати, як з цим інтересом обходитися.

Чому так важко говорити про смерть з дитиною

Смерть – це, безумовно, страшно. Це те, що ми не можемо запобігти, що трапляється раптово і завжди нас зіштовхує з осознаванием кінцівки свого існування, в яке нам так важко повірити. І коли в сім’ї трапляється біда, дорослим людям дуже важко впоратися зі своїми почуттями: жахом і болем.

Багато дорослих психічно не можуть переробити втрату, тим більше говорити про це і обговорювати. І здається, що якщо нам так важко, то для дітей це ще складніше, отже, краще захистити від цього свою дитину, якось пом’якшити втрату. Наприклад, сказати, що бабуся поїхала або що хом’ячок втік.

Ціна мовчання

Якщо батьки думають, що вони захищають дитину від негативних переживань і намагаються приховати, що сталося, вони тим самим обманюють дитини. Малюк все одно відчуває, що в сім’ї щось сталося, він зчитує цю інформацію на невербальному рівні. І це його зовсім не просуває до того , щоб навчитися подібні епізоди переживати в дорослому віці.

У психології, зокрема, в психоаналізі є поняття роботи горя. Коли відбувається втрата, психіка певним чином повинна це пропрацювати, щоб вивільнити енергію, яка раніше витрачалася на цю людину, і пустити її далі, в своє життя. Є певні етапи роботи горя, на проходження яких потрібен час.

Не всі здатні завершити роботу горя, впоратися з якимись фундаментальними втратами у житті, будь то смерть близьких або втрата роботи.

Але важливо розуміти, що дитина рано чи пізно зіткнеться з такими ж втратами, тому потрібно свої почуття розділяти з дітьми і навчити дитину правильно завершувати роботу горя.

Очима дитини

Цікаво, але діти сприймають смерть зовсім не так, як дорослі. Вони ще не розуміють, що таке смерть у тому сенсі, в якому розуміє її доросла людина. У їх сприйнятті ще цієї категорії немає, тому вони ще не здатні переживати смерть як дуже серйозний крах чи жах.

Чим старше, тим більше почуттів викликає факт смерті. У підлітковому віці тема смерті взагалі живе всередині кожної дитини, тому в підлітком тим більше важливо про це говорити.

Водночас розлучення батьків емоційно дитина буде переживати саме так, як доросла людина переживає смерть.

Як поводитися з дитиною в момент втрати?

Про те, що сталося, потрібно, в першу чергу, говорити. Дитина все одно буде цікавитися, що сталося і як це сталося, хоч, можливо, і не зрозуміє глибини і значення смерті і що людина пішов назавжди. Також важливо пояснювати свої почуття, говорити про те, що страшно, боляче, як все страждають і як шкода, що це так сталося.

Так ви будете проводити для дитини роботу горя. Дітей старшого віку потрібно вже брати з собою на похорон. Адже недарма в кожній культурі є певні ритуали прощання з покійним. Похоронна процесія – це перший крок до того, щоб психіка могла завершити роботу горя.

Це ритуали прощання, оплакування, згадування – все, що дає можливість повірити в втрату і пережити її. Дитина, беручи участь в цьому процесі, теж, можливо, буде страждати, але зате він отримає інструменти для того, щоб справлятися з таким горем, коли стане дорослішим. Тим більше дитині важливо, щоб ви були поруч у такий момент.

А адже багато батьків вважають за краще відвезти дитину до бабусі на час підготовки до похорону і самих похорону.

Корисні посередники

Розповідати дітям про втрату близьких допомагають сучасні дитячі книги про смерть. Книгу можна використовувати як посередника між батьком і дитиною, якщо дорослій важко говорити про свої власні почуття.

У сучасному суспільстві спостерігається тенденція до уникнення неприємних почуттів. Це може виглядати як урізання ритуалів, наприклад, кремація чи прагнення поховати в той же день, або у звичці відсувати свої почуття, не афішувати своє горе. У той час як психологам відомо: горе зменшується, якщо його розділяти з близькими. І дитина – не виняток.

Тетяна Корякіна

Источник: https://mamovediya.com.ua/yak-dopomohty-dytyni-perezhyty-vtratu

Як пережити втрату дитини. Досвід психолога

Щороку в Україні помирають близько 3000 дітей у віці до року. З точку зору всіх медичних нормативів — це небагато, але за цими цифрами — трагедії тисяч матерів і тат. Психолог Андрій Артюх — один за небагатьох, хто вирішив розказати як це — пережити втрату дитини. І як жити після цього

Давид прожив три тижні. Три операції. Ціле життя. Коли померла наша дитина, мені було важко, бо бачив, що ніяк не можу вплинути на ситуацію. Я переживав біль, багато емоцій, з якими важко було впоратись. Дуже позитивно допомогли після втрати Давида курси психотерапії, на яких я навчався.

Під час праці у групах ми якраз розбирали посттравматичний синдром, біль. І коли я повертався до своєї втрати, мене рвало на куски. Але такі вправи допомогли мені пристосуватися, повернутися до нормального життя, до адекватності. Усвідомити, що не я тут цар і бог, а що є так, як є. І я на це не можу впливати.

Однак реагувати можу по-різному.

Я знайшов, як можу реагувати на ситуацію, що склалася. Це можна простими словами описати – я сумую. Бо коли людина відчуває втрату рідної людини, вона має коктейль емоцій, коли вона не може описати, що з нею відбувається.

Але дуже класним способом прийняття ситуації, і я так допомагав згодом також декільком людям,  щоб і вони могли такі ситуації пройти – це найкраще відчуття, у тому, що відбулося – що я сумую. Тобто я не злюся, не гніваюсь, я не в розпачі, я не ненавиджу, не плачу – але я сумую. Мені сумно. Мені багато за чим сумно.

Ми можемо щось згадувати сумувати, можемо за друзями сумувати, за успіхами якимось, за ситуаціями, за приємними відчуттями ми можемо сумувати. Якщо коктейль емоцій пере направити в сум – це повертає певні опори, та стає легше.

Під час навчання я попросив щодо себе пораду у психотерапевта, з яким працював. Він каже: «Я розумію, що ти в собі це носиш, цілу посудину емоцій, болю, всього-всього і що ти просто несеш це, і боїшся, щоб воно не розлилося, не розсипалося.

І найкращий спосіб пережити біль втрати – це не ховати її,  а пережити. От пережити її. Не заховати, не закидати. Да, це не є чимось таким класним, не є сьорф, не є тортік, це біль. Але з ним справитись можна, коли його провідчувати. Провідчуваєш  — тобі стає легше.

Сила страждань втрачає свою силу. Не ненавидіти когось, не кидати камінням, а просто пережити біль. Можеш з кимось поділитися болем. І все». Це більш людська порада. Що з цим ще можна робити. Мені це реально допомогло. Це в точку.

Бо він так сказав,що до мене це дуже відгукнулось. Цей опис психотерапевта.

З втратою дитини я втратив опори

Коли з дружиною чекали на народження дитини, тоді коли вона народилася – мали певні опори. Сподівалися, що вона народиться,  буде нашим продовженням, втіленням мрій. Але так не сталося. Тобто ти сидиш, маєш диван – в кріслі сидиш. І в цей момент відбувається так, що крісла під тобою немає, і ти кудись падаєш.

Те, на що ти спирався в своєму житті, що було для тебе реальним, і тримало тебе в нормі, в суспільстві, психіку твою в нормі, в одну мить руйнується. Відчуття, ніби ти падаєш, і тобі ніхто не може прийти на допомогу – просто залишено тебе в такому стані. Таке переживають не тільки ті люди, хто втратив дітей.

Це може з будь-якою втратою, з будь-якою травмою, як люди стикаються зі своїм безсиллям до ситуацій до цього світу. Тобто не я керую цим світом, а Бог керує, і інколи я не можу нічого з цим зробити. Це зустріч з такою реальністю, яка вибиває оці ніжки крісла. Людина просто летить вниз.
А далі – залежить від самої людини сценарій розвитку подій.

Може бути два сценарії – перший – людина не приймає реальність, якою вона є, що реальність інша, не така, як я собі її уявляв, другий сценарій – особа якось пробує прилаштуватись до реальності, яка існує зараз. І цю другу реальність я для себе вибирав. З цими змінами, які я зрозумів, що вони сталися, і на які я не можу вплинути.

І якщо я до цього пристосуюсь, то в принципі я можу повернутися до нормального життя і адаптуватися до нового життя, до нової версії.

Ясно, що мені прийняти таку дійсність було в певній мірі простіше, бо я був з певними знаннями про себе, з певним рівнем свідомості. І мої рекомендації іншим людям, які потрапляють у подібну ситуацію, шукати когось, хто б допоміг. Бо часто людина не може сама таке пройти – якогось спеціаліста сімейного, терапевта.

У психотерапії є методики, які допомагають виводити людей з шокового стану, доводити до реальності – насправді це болючий і довгий процес. Може тривати роками – 2, 3, 5 років навіть може проходити адаптація.

Як людині допомогти пройти – залежить від рівня свідомості, від рівня її розвитку, здатності осмислити,  що відбувається з нею емоційно. Люди дуже різні. І якщо це рівень низький, тобто людина просто існує, їй реально треба дуже багато працювати зі спеціалістом, щоб повернутися до нормального життя.

А якщо людина більш свідома, прокачана можна сказати, їй також буде потрібна допомога психолога, але це може їй вдатися простіше.

Що таке опори? Наприклад, ти віриш, що завтра прокинешся. Це фундаментальні речі, на які ти спираєшся. Завтра буде все добре, я піду на роботу і зароблю гроші. Що завтра я прокинусь зранку, зроблю собі кави. Це опори – що я можу все, я на все впливаю, можу більше, ніж насправді, що певні речі контролюю. Є опори нормальні, які дійсно допомагають жити, а є опори хибні.

Неважливо, що б відбувалося, але якщо опора ламається – ти довіряла хлопцеві, а він сказав – до побачення, або образив. І це була опора Ти на людину опираєшся, на відносини. А хтось вірить, що Бог його зцілить, а Він його не зцілює. А що відбувається? Я ж повинен стояти, а не можу. Людині переламало ніжки. І для людини це шок.

Щось, що для мене було нормою, а тут раз, і перестали існувати. Віра в щось таке, чого немає. І тоді я не знаю як жити далі. Те, в що я вірив – його не існує. З війною можна так пояснити. На війні – я думав, що все нормально, тут граната – попала в хату, і хати немає. Це опора. Люди опиралися на це все життя. І тепер треба жити в зовсім іншому світі.

Він за секунду змінився цей світ, він інший, не такий, який був до цього, до якого я звик.

Читайте також. Драма Кіплінга-батька

Цей світ я змінити не можу, тільки зробити щось з собою таке, щоб в ньому жити далі. Найкраще в таких ситуаціях допомагає така от реалістичність з певним гумором. Може з іронічним ставленням до себе. Я не король, я нічого не можу з цим зробити, вирішити за Господа Бога, але так є.

Після смерті Давида ми з дружиною почали мріяти про подорож

Ми з дружиною Юлею зробили таку штуку – я не знаю, чи це добре чи це погано, але ми почали мріяти про подорож. І ситуація ясно була не дуже по фінансам добра – бо ми вкладалися в цей проект «Давид» так званий, чимало грошей віддали на лікування.

Але коли його втратили, ми почали мріяти про подорож. Так сталося, що ми знайшли на той час дуже дешеві квитки на Шрі-ланку, і щоб їх купити та цю подорож забезпечити, мені довелось продати частину мого обладнання, яке трохи приносило мені грошей в роботі. Але я його продав.

І ми поїхали на місяць на Шрі-Ланку. Чи це добре було чи погано з точки зору бізнесу, чи з точки зору сім’ї – я не знаю. Але ми поїхали на Шрі-Ланку, і місяць жили зовсім в іншому світі. Абсолютно з іншими людьми, з іншою мовою, з іншою культурою, іншим світоглядом.

І ми повернулися додому трошки іншими. А через короткий час моя дружина завагітніла вдруге.

Ми  вберегли родину

Кожен завжди хоче більшого. Про результати, досягнення багато не скажеш – ми з дружиною в процесі. Ми в процесі «щасливіння». Є різні ситуації, ми живі люди. Для нас Соня – це насправді чудо. Бо вона в нас народилася через рік після втрати Давида. Ми навіть не планували, що в нас все швидко так вийде. Ми повернулися з подорожі.

Дружина встигла відновитися, і одразу прийняла нове життя. Тепер ми трошки переживаємо за Соню. Перфікционістично відносимось до певних речей, дезінфекцій, профілактик, це якихось штучок, я помічаю, що в нас трошки є таке. Контроль такий.

Але ми зцілюємося від цього – у нас є хороша кума, кум хороший, і спільнота також є – люди, з якими ми спілкуємося, вони трошки нас витягують. Типу: «а що ви, дайте їй бублик, хай їсть, хай піднімає з полу, все нормально». Ми віруючі люди, віримо, що наш син Давид на небі, і ми можемо з ним спілкуватися в односторонньому порядку.

Він для нас нікуди не дівся. Він є, як особа, він існує. А ця дитина, друга – Соня. Вона інша особа, у неї своя історія.

Читайте также:  Что такое полтергейст?

Випробування зробило мене дорослішим

Якщо відсторонитися від емоцій батька, від переживань. Випробування обломало роги моєму его, альтерего, впевненості, що я можу контролювати усі процеси. Мені стало простіше відноситись до життя. Бо якщо я не можу це контролювати, чого я про це думаю. Є такі речі – я не можу в них залізти, гарантувати, що так буде. Це зробило нас з дружиною набагато дорослішими.

Бо люди в різний час зустрічаються зі смертю, з втратами, і дорослішають. Ілюзія захищеності, дитинства, зникає. Казка під назвою дитинство, в яку ми часто хочемо втікати, вона в певних секторах психіки закінчилась. Днями читав психотерапевта Віктора Еміля Франкля, який вижив в концтаборі. І він сказав, що страждання тільки тоді має сенс, коли воно веде до чогось кращого.

І я так з іншого боку можу сказати, що в будь-якому стражданні можна знайти сенс. Особливо якщо люди віруючі, напевно в будь-якому стражданні можна знайти сенс. Ясно, що у кожного він свій. Тобто якщо дивитися на страждання як на зростання, то у ньому є сенс. Ми з дружиною це спокійно пережили. Було так неприємно, але ми це пройшли. Зараз нам нормально, ми плануємо далі наше життя.

Різні версії, різні варіанти, що з нами буде.

Матеріал підготувала Оксана Тупальска

Источник: http://fathersclub.com.ua/how_to_live_through_loss/

Статті, поради, інструкції

Батьки й інші близькі люди, намагаючись вберегти дитину від важких переживань, іноді намагаються приховати від дитини факт смерті. Але дитина, жваво беручи участь в житті сім'ї, відчуває, що відбувається щось для нього незрозуміле.

Дитина бачить, що дорослі сумні, що в будинку готуються до чогось, про щось шепочуться і замовкають, варто йому опинитися поблизу. Що залишається робити дитині? Тільки фантазувати. Не розуміючи і точно не знаючи, що відбувається, дитина додумує те, що йому не говорять.

Такі фантазії можуть сильно травмувати дитячу душу, а непережитого, непрожиті горе може залишити важкий травматичний слід у житті дитини. Найкраще чесно сказати дитині про смерть близької людини. Говорячи з дитиною про смерть, потрібно вживати саме слово «помер».

Якщо пояснювати смерть, вживаючи слова «полетів», «заснув», то можна тим самим спровокувати виникнення сильних страхів і тривоги.

Говорячи з дитиною про смерть, дуже важливо налагодити з ним тілесний контакт , можна посадити його до себе на коліна, обійняти, взяти за руку … У період жалоби для дітей важливо відчувати себе любимими і важливими.

Важливо, щоб поряд з дитиною були близькі люди, які підтримують з ним емоційний і фізичний контакт, чесно відповідають на це запитання і проявляють терпіння до негативних сторін його поведінки, які в цей важкий період можуть проявлятися особливо гостро.

Батьків і родичів хвилюють питання, чи потрібно дитині брати участь в приготуванні до похорону і чи брати дитину на похорон.

Якщо дитина не відмовляється, то корисно підключити його до загальних справ, пов'язаних з похованням, відповідно до віку доручивши йому те, що він може зробити. Але, в той же час, не можна перевантажувати дитину справами.

Якщо сама дитина не заперечує, то на похорони його брати можна. Краще всього заздалегідь пояснити, що буде відбуватися на похоронах і як завжди ведуть себе люди, беручи участь у траурному ритуалі.

Розділяючи з рідними і близькими людьми біль втрати і печаль прощання, дитина не буде відчувати себе самотнім у своєму горі і буде мати можливість попрощатися з померлим нарівні з усіма. Участь у похороні допоможе дитині усвідомити і прийняти незворотність смерті.

Дорослим, які знаходяться в непростий період переживання втрати поруч з дитиною, краще всього ділитися з дитиною своїми гіркими почуттями. У дітей ще немає досвіду переживання горя, і часто дитина просто не знає, як висловити свій біль.

Якщо дорослі приховують сльози і не показують дитині своїй печалі, у нього може скластися враження, що плакати і сумувати неправильно, соромно, правильніше приховувати свої почуття. Також, якщо не допомогти дитині висловити його скорботу, він може відчувати провину від того, що його почуття настільки сильні і його сльози можуть засмутити близьких.

Звичайно, ділячись з дитиною своїми почуттями, потрібно знати міру, щоб не спровокувати у дитини страх і розпач.

Ще одне важливе питання, яке задають батьки — чи потрібно говорити з дитиною про померлого людині. Так, позитивні спогади про померлого близьку людину допоможуть дитині прийняти факт втрати і знайти місце в своєму серці для пам'яті про покійного.

Іноді буває так, що горе дитини проявляється не відразу, а через деякий час. Якщо дитина не плаче і не особливо сумує відразу після смерті близької людини або після іншого сумного події, це зовсім не означає, що він не журиться. Горе дітей може проявитися через кілька днів, тижнів, а то й місяців.

Може проявитися несподівано, сплесками істерик, агресії, соматичними порушеннями.

Батькам та іншим близьким, які знаходяться поряд з дитиною, які пережили втрату, в тому випадку, якщо дитина не висловлює свої сумні почуття, потрібно уважно спостерігати за поведінкою і емоційним станом дитини, і, по можливості, допомагати йому усвідомити і висловити почуття, пов'язані зі смертю близької людини.

Источник: http://megasite.in.ua/109636-yak-dopomogti-ditini-perezhiti-gore.html

Як дитина проживає втрату близьких – Розвиток дитини

Безумовно, процес проживання втрати — дуже складний і дуже особистий. Із втратою близької людини важко впоратися навіть дорослим, а тим паче дітям, особливо якщо при цьому їхні батьки теж проживають такі ж почуття. Розуміння того, як горе впливає на дітей у різному віці, дає можливість батькам допомогти дитині знайти здоровий спосіб упоратися з втратою.

Хоча горе в дітей частіше за все пов'язане з втратою близької людини, воно може бути викликане й іншими обставинами, наприклад, розлукою з кимось із батьків.

Як допомогти дитині, яка переживає втрату

Вік дитини суттєво впливає на те, як вона сприймає втрату. Немовлята не вміють висловлювати свої почуття вербально, але вони вже реагують на втрати. У таких випадках вони можуть здаватися більш неспокійними й невтішними, у них може помінятися звичний режим сну та прийому їжі.

Діти у віці від 2 до 4 років егоцентричні, вони думають, що світ обертається навколо них. Розуміння смерті в них своєрідне: вони можуть думати, що смерть зворотна, і сприймають її через призму того, що дорослий, якого вони втратили, тепер припинить про них піклуватися.

У цьому віці реакції дитини часто регресивні (тобто вона поводиться так, ніби молодша за віком, ніж є насправді) і проявляються найчастіше в режимі харчування або сну. Діти в цьому віці потребують підтримки та дотримання звичного порядку речей.

Виконуйте звичний для дитини розпорядок дня, тіште її, обіймайте, цілуйте й частіше торкайтеся до неї. Не обговорюйте тривалий час з дитиною смерть, але підтримуйте з нею контакт. Навіть якщо дитина ще маленька і ви думаєте, що вона не зрозуміє ваші слова, вона оцінить ваш інтерес до її почуттів і ваше бажання втішити її.

Спілкуйтеся з дитиною — це допоможе вам налагодити з нею контакт. Згодом ваші розмови стануть більш тривалими й докладними, і ви зможете підібрати для дитини правильні слова.

Діти у віці від 5 до 7 років трохи більше розуміють незмінність смерті, але це ще не глибоке розуміння. У цьому віці діти вже більш самостійні, але вони ще не можуть відрізняти фантазії від реальності.

Вони можуть думати, що хтось винен у смерті близької людини, і при цьому все ще вважати, що смерть — це зворотний процес. Вони зазвичай ставлять багато запитань і хочуть зрозуміти, як це — померти. Вони навіть можуть попросити вас пограти з ними в похорон і зіграти роль померлого.

Типовою реакцією дитини в цьому віці будуть постійні розпитування, нічні жахи, розлади сну та прийому їжі, іноді — прояви жорстокості під час ігор.

Батьки можуть допомогти дитині, дозволяючи їй висловлювати свої почуття словесно (наприклад, за допомогою придуманих історій) або в малюнках.

Будьте поруч, обговорюйте з дитиною те, що вона створює, заохочуйте її до висловлення своїх емоцій. Як і у випадку з молодшими дітьми, не хвилюйтеся, якщо дитина не до кінця розуміє те, що відбувається.

Просто підтримуйте з нею контакт — це буде корисно вам обом.

У віці від 7 до 11 років діти починають мислити більш логічно, вони краще розуміють, що смерть — це назавжди (але при цьому іноді дитина все ж може думати, що з нею можна щось вдіяти).

Діти можуть боятися тілесних ушкоджень, можуть бути стурбовані тим, як інші люди реагують на смерть, і чи правильно реагують вони самі.

Іноді діти цього віку можуть замислюватися про самогубство (щоб бути разом з померлою близькою людиною), ізолюватися від суспільства або проявляти гнів у ставленні до батьків. Вони ставлять багато запитань і хочуть отримати на них конкретні відповіді.

Найкраще, що можуть зробити батьки — це бути відкритими до розмов про почуття дитини. Відповідайте на її запитання. Будьте поруч з дитиною, коли вона хоче поговорити, але давайте їй побути самій, коли їй це буде потрібно. Дозвольте дитині гратися в символічні ігри, щоб висловити свої емоції.

У віці від 11 до 18 років дитина вже здатна мислити абстрактно й може зрозуміти, що таке смерть. Реакція дітей у цьому віці більш доросла: вони можуть захотіти поговорити з кимось із дорослих, крім батьків, можуть виглядати пригніченими або злими, зухвало поводитися на публіці.

Не намагайтеся позбавити або захистити дитину від почуття горя. Заохочуйте те, щоб дитина висловила свої емоції, вислухайте її й допоможіть упоратися з емоціями. Не намагайтеся контролювати ситуацію — просто будьте поруч.

Етапи проживання горя

Хоча діти різного віку проживають горе по-різному, цей процес завжди складається з декількох етапів. Діти зазвичай виявляють шок, заперечення та гнів, перш ніж приймають втрату. Спочатку вони проживають період потрясінь, потім — перехідний період, коли вони намагаються усвідомити втрату, і тільки після цього пристосовуються до нової ситуації.

Почуття горя циклічне: як і дорослі, вони сприймають втрату як життєву невдачу, і від цього почуваються безпорадними. Кожній людині потрібен свій період часу, щоб прожити горе. Батьки повинні бути відкриті для дитини й не нав'язувати «правильний» спосіб прожити горе. Діти можуть проявляти типову для їх віку реакцію, але всі вони по-різному проживають свої почуття.

Якщо дитині потрібна додаткова допомога

Батьки намагаються зробити все можливе, щоб допомогти дитині впоратися з почуттям горя, але якщо вони самі проживають ті ж почуття або дитині важко впоратися зі своїми почуттями, їй може знадобитися професійна допомога. Можна проконсультуватися з дитячим лікарем або психологом.

Позитивний результат може дати індивідуальна або групова робота з психологом. Дітям старшого віку може бути корисно поговорити з однолітками, які також пережили втрату. Незважаючи на те, що почуття горя дуже особисте, дитині може бути важливо знати, що вона не одна зазнала втрати.

Можна також знайти корисну інформацію про те, як упоратися з втратою, в бібліотеці або в Інтернеті.

Для батьків головне — пам'ятати, що кожна дитина індивідуальна, і проживають втрату діти по-різному. Слухайте дитину, дозволяйте їй висловлювати свої почуття так, як вона вважає за потрібне. Спостерігайте за тим, як дитина проживає втрату. Якщо ви відчуваєте, що вашої підтримки недостатньо, зверніться по допомогу до фахівців.

Оцініть публікацію

Рейтинг статті: 5 з 5 на основі 1 оцінки.

Розвиток дитини
29.01.2018

Источник: https://childdevelop.com.ua/articles/upbring/5208/

Як пережити втрату близької людини

Прийняття смерті – складне випробування. Скорботний переживає кілька стадій, перш ніж повернутися до нормального життя. Ви зможете перенести втрату легше, якщо ви будете віддавати звіт у своїх емоціях.

Прийміть неминуче

Як можна миритися з несправедливою, передчасною смертю коханої людини?

Лікар Кюблер-Росс, вивчивши душевний стан безнадійно хворих людей, виділила 5 стадій прийняття смерті.

  • Заперечення. Цього не може бути!
  • Гнів. Це я винна!
  • Торги. Візьми мене з собою!
  • Депресія. Мені потрібен лише ти!
  • Прийняття. Ти в кращому світі.

Звістка про кончину шокує, навіть якщо близький довго хворів і оточуючі були готові до такого результату. Вам не хочеться в це вірити.

Помилки немає. Залишається лише змиритися.

У гніві людина починає звинувачувати у смерті родича себе і оточуючих. Почуття провини, безсилля зводять з розуму. Думки «Я не вберіг» призводять до нестями.

Ніхто не винен. Смерть – частина життєвого циклу. Так і повинно бути.

Стадія торгу проявляється в бажанні людини з’єднатися з померлим. Думки програмують світ, моментально позначаються на стані здоров’я. У людини, зацикленого на горі, виникнуть серйозні захворювання: неврози, цукровий діабет, захворювання щитовидної залози.

Ваш час не настав. Ви потрібні на Землі.

Перераховані вище етапи супроводжуються депресією. Вона виражається в апатії, печалі, смутку, плаксивості, відсутність апетиту, безсоння, суїцидальні нахили.

Впоратися з смутком мені допомогла проста думка: смерть – портал в паралельний світ. Пам’ятайте, енергія не береться нізвідки і не зникає в нікуди.

Читайте также:  Смерть – это суеверие. жизнь вечна!

Не обов’язково бути віруючою людиною. Повірте, померлий продовжує жити в іншій реальності.

Смерть – новий початок. Не впадайте у відчай.

Як впоратися з горем

Втрата повністю змінює світовідчуття, світ здається чужим, злим, ворожим.

Ваше головне завдання – навчитися жити в новій реальності:

  • Почніть вести щоденник.
  • Більше спілкуйтеся з людьми.
  • Слідкуйте за розпорядком дня, спите ночами.
  • При можливості змініть обстановку.
  • В міру працюйте, відволікайтеся від сумних думок.
  • Не стримуйте сльози, діліться своїми емоціями.

Трапляється, що люди не можуть плакати з-за сильного шоку. Якщо у вас подібна ситуація, зверніться до психолога. В іншому випадку вам загрожує важка, затяжна депресія.

Діти особливо гостро переживають втрату близьких людей. Самий маленький дитина все відчуває і усвідомлює.

Необхідно всіма силами допомогти малюкові впоратися з горем. Проводите більше часу, граючись, малюючи, читаючи. Дитина боїться, що дорогі, кохані люди покинуть його.

Будьте уважніше до його малюнкам. Скелети, мертві тіла, могили – це нормальна реакція на смерть рідного. Якщо дитина малює виключне такі картинки, натискаючи, черкая олівцем, потрібна професійна психологічна допомога.

Постарайтеся відволікти дитину, зацікавити його танцями, малюванням, музикою. Купуйте більше іграшок, книг.

Порада психолога: не беріть дитину на похорон. Смерть і без того великий удар для маленького чоловічка. Уявіть, як його вразить ритуал надання тіла землі.

Рідна людина назавжди залишиться з вами. Потрібно навчитися жити без нього, навіть якщо це вкрай важко.

Источник: http://jazdorov.com.ua/psikhologiya/yak-perezhyty-vtratu-blyzkoyi-lyudyny.html

Як пережити смерть близької людини – поради психолога

Як пережити смерть близької людини? Це турбує кожного, хто зіткнувся з важкими почуттями втрати. Коли бідкання починається при самій втрати і триває недовго, чи не затягується занадто – воно природно, як би, якщо від нас відрізали шматочок тіла.

Однак якщо бідкання довгостроково, триває місяцями, роками, сильно – відбувається це під впливом негативних програм психіки, які підживлюються негативними емоціями.

Втрата близької породжує цілий комплекс гнітючих емоцій, переживань, що піднімаються з дна несвідомого, часто знову і знову направляють мислення на момент втрати, ранять і переростають в невротичні стани.

Горе, коли відвідує людини, дає дивну, часто дуже індивідуальну реакцію. Що з цього приводу говорить психологія, як пережити смерть близької людини? Практично всі люди проходять через всі етапи бідкання.

Сильні, вольові люди зі звичкою все контролювати, часто зайняті високими посадами – спочатку чітко сконцентруються, виконають всі необхідні справи, віддадуть розпорядження, а потім впадуть в ступор.

Особистості з сильною соматизація, навпаки, можуть навіть не знайти сили рухатися, будуть відчувати себе повністю розчавленими, відсутніми, немов це відбувається не з ними. Часта реакція – не вірити, не подавати навіть, як пережити смерть близької, рідної людини.

За невір’ям, які прийшли на зміну горя, слід пошук винних у смерті, думки, що слід було б робити, щоб уникнути її. Психологи стверджують – більше звинувачують себе ті, хто практично не винен.

Потім приходить стадія розслаблення і відторгнення. Потім проходить рік, і знову швидко шок, зневіра, пошук винного, вина за себе, заціпеніння, а потім переживання проходять.

У нормі через пару років почуття горя має людини покинути.

Як легше пережити смерть близької людини, залишивши про нього тільки світлу пам’ять? Оговтавшись від першого шоку втрати, ви почнете згадувати хороше, що пішов після себе залишає, скільки зробив він добрих справ, які були смішні випадки. Така світла пам’ять дає можливість говорити нам про минулих в нинішній момент.

Ховаючи близького, ми проходимо через великі стадії своїх внутрішніх труднощів. Правильна реакція дуже важлива.

Намагатися стримувати почуття або приймати седативні препарати не варто – вони лише порушать природний плин процесу бідкання, за яким в результаті прийде полегшення.

Плакати, якщо хочеться, можна, потрібно, навіть висловлювати свої скарги, звинувачення пішов, як же зміг він покинути. Це легше робити жінкам, чоловіки ж часто стримують емоції, тому важче проживають втрати, довше перебувають у важкій депресії.

Як пережити смерть близької, рідної людини, якщо здається, що сил на це немає? Якщо ваші почуття вкрай болючі, здається, що з ними впоратися ви не в змозі, пройшов великий уже термін – ви просто зобов’язані позбутися від деструктивних переживань, адже так ви робите погано не тільки собі, а й пам’яті загиблої людини.

Подумайте, що пішов близький бажав, щоб ви не переживали і плакали, а раділи, згадуючи ваші кращі моменти. Зробіть це для нього, розгляньте хороше в житті, насолоджуйтеся його пам’яттю. Найгірше, що ви виберете зробити – переживати і мучити себе.

Вам варто попрацювати над переживаннями, перемігши особисті негативні програми, вчитися бути щасливими, приймаючи смерть як закономірне, природне явище.

Коли ви в важких довгострокових переживаннях, не можете припинити їх потік – можливо, вам пора звернутися до психотерапевта, що спеціалізується на проживанні травм, роботі з станами горя. Самі або за допомогою, але вам потрібно відпустити пішов, згадувати його лише з позитивної сторони, зі світлою пам’яттю і легкими емоціями.

Як легше пережити смерть близької людини? Згадуйте його світло, продовжуйте його справу. Те, що наші улюблені створювали – вони робили, щоб ми були щасливішим. І правильно роблять ті батьки, які, отгоревав по малюкові, народжують наступного.

Правильно роблять діти, які живуть місяць-два з матір’ю, якщо помер батько, або підтримують батька, якщо померла мати, допомагають, зберігаючи на час уклад життя, але потім продовжують жити всією повнотою життя, штовхаючи до неї і залишився батька.

Як допомогти пережити смерть близької людини?

Якщо один або колега проживає цю травму зараз, ви напевно зіткнетеся з його агресивною або відсутньої реакцією. Тепер він не той, що завжди, не бажає проводити з вами час, виконувати обов’язки по роботі, стан неосудності може тривати і півроку.

Йому потрібно зараз пауза, якесь віддалення, щоб побути з собою – зробіть тоді крок назад, дайте йому таку можливість. Позначте, що ви готові будете прийти на допомогу, але терпіти його агресію ви не станете.

Смерть близьких родичів не виправдовує хамської поведінки людей з втратою.

Коли ваш друг сам не свій, не може впоратися з ситуацією – не намагайтеся йому допомогти лише самі, сидячи ночами на телефоні. Кращою допомогою буде, якщо ви знайдете для нього фахівця, який може повернути в соціум. Не потрібно заспокоювати його – нехай журиться. Якщо людина виплаче все в початковій частині свого бідкання – він вкоротить весь період виходу зі стресової ситуації.

Тут вірна прислів’я – горю словами не допоможеш. Коли втрата відвідує людини – потрібно, головне, пам’ятати, що не винен ніхто. Людина починає часто аналізувати, чому сталася катастрофа, трагедія прорвалася в життя.

Основне завдання для вас, якщо ви перебуваєте поруч із проживаючим горе людиною – дати можливість йому проживати свою втрату і, при необхідності, бути поруч, щоб підтримати його.

Звичайно, на втрату близького родича кожен реагує по-своєму. Найчастіше здається, що реакція неадекватна. Однак це є нормальна реакція на ненормальні обставини.

І завдання знаходяться поруч – підтримати, допомогти пройти горе, навчитися жити без минулого.

Найчастіше в подібних ситуаціях люди губляться, не знаючи, як буде правильно вести себе, щоб не зробити гірше, не сказати зайвого.

Це власний страх помилки, тому простіше допомагають при втраті дорослі люди, які самі вже пережили втрату. Варто сказати прості слова, що ви соболезнуете.

Це потрібно для горюющего, адже співчуваю – значить хворію, переживаю твій біль, як і сам ти. Горюющей тоді відчуває, що він не залишився один у важкій ситуації.

Чи важливо проговорити почуття або намагатися відвернути людину, переключити його на практичне русло? Тут ми маємо справу з почуттями, з внутрішньою реальністю людини. Якщо допомагає розмова – варто розмовляти.

Якщо мовчання – мовчати. Якщо ви просто сядете поруч, виявивши своє співчуття, людина часто сам почне говорити, виливаючи свій біль.

Навіть може часто дійти до сліз, які не можна намагатися припинити, адже за допомогою них людина отримує полегшення.

Як дитині пережити смерть близької людини?

Смерть йде з життям об руку, вмирають батьки, залишаються неповні сім’ї, від хвороби помирають мами, і тоді тата змушені самі виховувати дитину.

Як сказати дитині про смерть, що він не побачить тата більше, маму, бабусю, дідуся, брата або ж сестру? Особливо важко знайти, що сказати дитині, якщо загинули тато або мама, якими словами, за допомогою кого? Найчастіше близькі люди обманюють дітей, повідомляючи, що тато, наприклад, поїде і приїде не скоро. Дитина чекає, може чекати роками.

Потім з’являється вина, йому здається – сам він зробив щось не так, тому тато не приїжджає. Він продовжує сподіватися, будувати якісь плани. Потім надія втрачається, з’являється гнів на який обманув. Найчастіше це залишився батько. Тут йде довіру.

Бажано говорити правду, правду в контексті сім’ї, в якій сталося горе. Якщо для дорослих прийнятна ідея, що душа на небі, бачить тебе, допомагає тобі і супроводжує тебе зараз – говоримо дитині про це. Але якщо у дорослого є відчуття, що пішов не повернеться, ніколи не обійме – так і стоїть м’яко сказати дитині.

Щоб повідомити про смерть без травматизації дитячої психіки, психологи пропонують такі кроки. Перше – розділити емоційні переживання дитини, промовивши, що ви ясно розумієте, як дитина мріє, щоб тато, наприклад, приходив в садок за ним, грав, допомагав, і потім пояснити для дитини, по-дитячому, де на ділі тато, що сталося .

Часте пояснення – сказати, що тато зараз на небі, піклується, спостерігає, поруч. І також показати фотографії батька в різному віці, де ви разом, поговорити з фотографіями тата. Ви можете почати розповідати про свій день, де ви були, ніж з дитиною займалися.

Ви дозволите дитині сформувати позитивний образ батька, який допоможе йому далі в житті.

У соціумі зараз непристойно плакати. Дорослі, діти ховають сльози в собі, потім ми бачимо цілий ряд хвороб: енурез, гайморити, бронхіти, астми, неврози, психози.

Виходить, що дитина вперше стикається зі своїми дуже яскравими переживаннями, не знаходить пояснення їм, не знаходить підтримки. Дорослим властиво заштовхати почуття, адже вони частіше не готові зараз зустрітися з переживаннями дитини.

Дорослий часто боїться за особисту реакцію, що не впорається з переживаннями, не зможе надати дитині допомогу.

Згадаймо, як наші бабусі в колишньому звичаї говорили «горе-то яке, поплачь». І дійсно, у бабусі на плечі дитя відразу виплаче більшу частину болю, йому стає легше, адже сльози очищають. Звільняється від затискачів тіло, приходить розуміння того, що відбувається, смиренність, що ніколи спочатку не буде. Це певний період дозрівання, дорога до зрілості.

Коли з’являється розуміння, що є смерть? Приблизно в інтервалі від п’яти і до семи років. До п’яти років дитина поки не розуміє, що зникнення близького з життя може бути відходом назавжди.

Потреби в тому, щоб негайно повернути, настояти, щоб людина цей був поруч, у дитя не виникає – навколо так багато речей, які відволікають увагу дитини.

До п’яти цей період проходить без важкого відчуття почуття втрати.

У віці близько трьох років дитина відчуває втрату, і коли з його життя зникає значимий дорослий – він відчуває втрату як втрату в житті стабільності. Це травмирующ для нього, але усвідомити, що близький помер, він поки не може.

Тому до півтора приблизно років психологи наполягають не намагатися пояснити дитині те, що сталося, досить дати відчуття стабільності завдяки іншому дорослому. Навіть якщо малюк запитує, кличе батька – поясніть, що він далеко.

Співчувати втрати дитина поки не зможе.

До п’яти років дитина починає усвідомлювати втрату близької людини як його відхід. Однак зрозуміти, що догляд цей назавжди, поки дуже складно.

Втрачається почуття стабільності, видно, що дорослі нервують, часто плачуть, переживають – дитина підлаштовується під таке відчуття дорослих мимоволі.

Часта помилка, яку допускають дорослі, прагнучи вберегти дитину – відсилання до родичів або наймання няні, яка з ним їде, що робити не можна, оскільки тривога, яку природним чином відчуває дитина, перебуваючи поруч, повинна бути вами ж заспокоєна.

Якщо дитина їде в інше місце, залишається в невіданні про те, що відбувається – згодом тривога ця може часто перерости в боязнь втрати близької. З дитиною неодмінно в такий момент поруч повинен перебувати близький родич, який його підтримає, в разі питань просто зможе пояснити подію.

З шести років дитина вже цілком розуміє існування смерті, що догляд близького – це назавжди. Тут може зародитися страх смерті, боязнь втратити ще когось близького. Важливо тоді проявити увагу, дати дитині символічний образ минулого – наприклад, зробити пам’ятний гарний альбом разом.

Источник: http://wlife.pp.ua/yak-perezhiti-smert-blizkoi-lyudini-poradi.html

Як пережити смерть близької людини і не зламатися?

  • Кілька етапів потрясіння
  • Зміна настроїв і депресія
  • Створення нового життя
  • Як перенести смерть власну дитину
  • Що робити, якщо помер улюблений чоловік?
  • Знайти нові цілі і орієнтири
  • Самотність — не вихід
  • Як допомогти дитині пережити смерть близької людини?
  • Якщо печаль не відступає

Життя кожної людини зіткана з подій самого різного характеру: день народження, весілля, ювілей, переїзд з однієї країни в іншу.

Але, на жаль, зміни не завжди носять сприятливий характер. Страшне слово «смерть» наздоганяє згодом всіх людей. Як перенести втрату дорогого і близької людини?

Кілька етапів потрясіння

Втрата важливого людини є сильним стресом для будь-якої особистості. Різні емоції можуть долати його. Найпоширеніші — це почуття невиконаного обов’язку або відчуття власний провини перед померлим.
Ці переживання тиснуть на людину. Схильні викликати тугу і найглибшу депресію.

Психологи відзначають кілька процесів, що відбуваються в емоційному настрої у скорботного.

Читайте также:  Когда умирают дети… смерть ребенка - как пережить.

Він може довго не вірити, що його наздогнала біда. Навіть якщо вже пройшло поховання і були проведені інші ритуальні дії. Багато характеризують свою поведінку, кажучи про нього: «Все відбувалося, як уві сні».

Немає усвідомлення, що смерть близької — реальність. Паралельно з цим, індивідуум потрапляє в полон страху. Що буде далі, і як жити без людини, яка померла?

У подібній стресовій ситуації все поводяться по-різному. Одні впадають в заціпеніння і їх важко розворушити. Інші починають енергійно організовувати церемонію похорону.

Як перенести смерть близької людини?

Але це не показник того, що вони байдужі до горя. Просто такі особистості можуть до кінця не усвідомлювати всієї трагедії. Психологія підкреслює, що як би людина важко ні переживав втрату, впавши в ступор — не слід захищати його від сумних ритуальних клопоту.

Необхідність займатися цими справами змушують діяти і обговорювати своє нещастя з людьми. Нерідкі випадки, коли людина, що відмовляється брати участь в похоронних процесах, перестає адекватно оцінювати реальний світ.

Помічено, що у людей з сильною нервовою системою така реакція недовга. Але все ж, краще за все не допускати ее.Обязательно слід розмовляти з тим, хто переніс втрату. Розради в цей момент не ефективні. Просто не залишайте скорботного людини на самоті.

Watch this video on YouTube

 Зміна настроїв і депресія

Як тільки особистість усвідомлює біду, то його можуть наздогнати такі емоції: гнів, образа, злість. Смерть близької сприймається, як найбільша несправедливість у світі.

Наскільки станеться сильний сплеск у людини залежить від її темпераменту, і від того наскільки часто він звик висловлювати свої емоції. У пам’яті він може аналізувати спілкування з померлим і відчувати почуття провини.

У тому, що мало приділяв часу близькому (батьку, матері) і не сильно вникав в його проблеми.Отмечено, відчувати почуття провини особистість може довгий час. У деяких випадках — протягом усього життєвого відрізка.

Депресія — неминуче стан

Бурхливий настрій може змінитися депресією. Найскладніше пережити такий період тим, хто звик стримувати свої емоції, ховаючи їх від оточуючих. На вигляд людина спокійна, але насправді туга підточує його душевні і фізичні сили.

Він може, як зазвичай вирушати на роботу і виконувати свої обов’язки. Але потрапивши в стіни свого будинку втрачає надію на те, що його життя здатна коли-небудь повернутися в колишнє русло.Прі цьому, така особистість відмовляється від співчуття і розмов «по душах». Його негативна енергія не знаходить виходу.

Перебуваючи в такому положенні, скорботний може відчувати себе нещасним довгий період часу. На жаль, депресія від втрати близької змушує людину придбати досить важкий життєвий досвід. Це, звичайно ж, залишить відбиток на всіх сферах життєдіяльності індивіда. Чим швидше людина прийме сумна подія, тим швидше біль відпустить його.

Насправді важко взяти себе в руки. Але, як тільки особистість філософськи підійде до своєї втрати, то швидше поліпшити свій емоційний стан. Поступово піде злість і ослабне депресія. Велика частина скорботних в цей період стають не спілкуються. У одних такий стан може тривати кілька тижнів, у інших багато місяців і років.

Створення нового життя

Ми розглянули деякі можливі реакції людини на втрату близької. Психологи вважають болючим періодом перші 1-1,5 року. В силу своєї індивідуальності, у деяких терміни можуть збільшуватися.

Після того, як людина пройде всі етапи подолання свого горя, його життя може суттєво змінитися. Він захоче докорінно переглянути стереотипи поведінки і заново розставити пріоритети. Це може відбитися в кардинальних змінах: зміна професії, продаж домоволодіння і переїзд в інше місто / село.

Буває так, що особистість обриває колишні контакти і створює інше коло спілкування. Психологи рекомендують постаратися відпустити думки про померлого. Інакше така зацикленість — серйозна перешкода для того, щоб продовжувати жити і вибирати новий шлях.

Щоб залучити нове життя -Відпусти думки про померлого

Як перенести смерть власну дитину?

Трагедії, пов’язані з втратою дитини бувають різні — хвороба або нещасний випадок. Психологи одностайно вважають, що це найважче випробування для родітелей.К жаль, не всі пари благополучно переживають цей період.

Доведеться комусь одному з батьків стати сильним, щоб підтримати не тільки себе, але і другу половіну.Многіе партнери, переживши гостру стадію втрати, відчувають порожнечу і безвихідь. Деякі скорботні задають питання — чи треба зберігати дитячі іграшки, одяг або залишати дитячу кімнату в тому вигляді, в якому вона була?

Зазвичай фахівці радять залишити одну іграшку і кілька речей, а решту роздати в бідні родини або притулки. Кімнату зазвичай переоборудовивают під інші нужни.Уви, не всі сімейні пари здатні адекватно ставитися один до одного після втрати дитини.

Причиною можуть бути взаємні докори, аж до звинувачень в те, що трапилося нещастя. Такі пари в результаті розходяться. Але якщо люди не втратили здатність любити і бажання бути разом, то заповнити зяючу порожнечу від втрати дитини можливо.

Наприклад, пара приходить до вирішення зачати і народити ще одне чадо. Найгірше, якщо батьки померлого в похилому віці і втратили єдину дитину. В цьому випадку важко переключити свою увагу на якісь життєві аспекти.

Таким партнерам дуже важливо знайти для себе спільну справу. Можливо, знайдеться якийсь родич, якому необхідна допомога. Можна взяти на себе турботу про нем.Ето захистить людей від замкнутості, депресивних розладів і додасть сенс подальшого життя.

Що робити, якщо помер улюблений чоловік?

Що робити, якщо помер улюблений чоловік?

Особливо важко переносити втрату партнера, який дійсно був улюбленим. Він міг бути своїй половині в одній особі — іншому, соратником, порадником, сексуальним партнером. Але якщо трагедія втрати сталася, то важливо налаштувати себе, що рано чи пізно вмирають все.

Вплинути на те, щоб цього не сталося просто невозможно.Еслі втрату понесла жінка, то їй варто переглянути свої життєві завдання. Якщо представниця прекрасної статі бачила сенс тільки в турботі про свого чоловіка і цілком залежала від нього фінансово, то слід згадати про свою професію. Але цього замало.

Внутрішній настрій повинен створюватися саме голосом розуму, а не сліпими емоціями. Психотерапевтичні методи представляють приблизно такі самонавіювання: «Смерть чоловіка сталася. Чи можу я щось повернути назад? Ні. Але я жива, у мене є діти / онуки / батьки — я повинна жити далі. »

Скорботної чоловічій половині можна теж порадити цей метод.К жаль, багато представників сильної статі намагаються втопити своє горе шляхом розпивання алкогольних напоїв.

Деякі жінки теж грішать цим, але на щастя таких — одиниці. Фахівці наполегливо радять не втягуватися в подібний спосіб життя.

Знайти нові цілі і орієнтири

Для тих, хто втратив кохану людину життя не повинна довгий час здаватися позбавленою сенсу. Для цього треба вибрати нові орієнтири в житті. Відомо, що безцільне існування веде до моральної деградації особистості. Не варто затягувати періоди страждань від гіркої втрати.

Переконати себе дивитися вперед — головне завдання для тих, хто позбувся свого партнера. Життя кожної людини індивідуальна.

Якщо вона обірвалася у другої половини, то це не означає, що вона втрачена в іншого.

Якщо такі поради, як повністю заповнити свій час роботою або піти з головою в цікаві справи, турботу про своїх ближніх все ж повністю не вирішують всієї проблеми, то намагайтеся займатися благодійністю.

До речі, необов’язково вносити грошові пожертвування в соціальні організації. Це може бути психологічна допомога таким же особистостям, які переживають втрату.

Источник: http://1finegirl.ru/liki/jak-perezhiti-smert-blizkoi-ljudini-i-ne.html

Втрата і скорбота: як пережити смерть близької людини

Нам усім належить когось втратити. Можливо, комусь з вас доводилося пережити втрату, і це важко. Яким би зібраним ти не був, це завжди буде як сніг на голову. Тебе чекає маса переживань: від люті до депресії.

На жаль, всім нам доведеться зіткнутися з цим, а наша культура зовсім нас до цього не готує. В кіно і рекламі все постійно молоді і здорові, як ніби живуть вічно: сучасна культура воліє ігнорувати факт людської смертності. Тому коли вмирає близька людина, багато чоловіків не розуміють, що їм належить пережити і як на них впливає горі.

Як розвивається скорбота

Як показують дослідження, у зв’язку з втратою у чоловіків сильніше змінюється настрій, ніж у жінок, і горе сильніше впливає на чоловіче здоров’я.

Однак ми не асоціюємо звичні прояви скорботи: плач, депресію, безнадійний борг — з чоловічим поведінкою. Чоловіки переживають все те ж саме, просто менше показують.

Чоловіча скорботу відрізняється від жіночої: в ній поєднуються типові і нетипові симптоми горя, і тому чоловіча скорботу більш унікальна. Які її прояви?

Гнів: часто він спрямований на когось або щось, що здається нам причиною втрати, а іноді і на самих себе або ні на що зокрема.

Дратівливість: чоловік у горі легко виходить з себе, дратується, реагує дуже бурхливо навіть на незначні події.

Догляд: скорботні чоловіки уникають соціальних контактів, переживають емоційне відчуження від оточуючих і взагалі ледь проявляють емоції.

Роздуми: постійні думки про померлого або про смерть взагалі.

Зловживання алкоголем: в горі чоловіки намагаються впоратися з проблемою за допомогою алкоголю або наркотиків.

Це типово чоловічі способи виразити горе, які проявляються або всі разом, або в різних комбінаціях.

Деякі чоловіки взагалі збиті з пантелику, тому що вони відчувають, ніби «сумують недостатньо» або «сумують неправильно», розуміючи чуже здивування щодо свого дивного поведінки.

Чоловіки бачать, що їх не розуміють, не усвідомлюють, у чому причина тих реакцій, які вони проявляють. Проте всі переживають смуток по-різному, і будь-який прояв скорботи нормально.

Тривалість періоду скорботи також варіюється в залежності від людини. За статистикою, в середньому це триває два місяці, протягом яких людина повинна подолати серйозні проблеми.

Однак недавні наукові дослідження припускають, що скорбота може тривати набагато довше: чоловіки можуть проявляти ледь помітні симптоми туги і через рік, і навіть через кілька років після втрати.

Важливо пам’ятати про це і не переживати, що «до цього часу я вже мав впоратися з втратою».

Інтенсивність прояву скорботи теж у всіх різна. Дослідження показали, що деякі чоловіки переживають горе менш інтенсивно протягом менш тривалого часу, а хтось сумує сильніше і довше.

Дивно: інтенсивність прояву симптомів ніяк не співвідноситься з тим, які стосунки були у чоловіка з померлою людиною.

Чоловіки, у яких були складні відносини з їх померлими дружинами і батьками, сумують навіть сильніше і довше, ніж ті, у кого були хороші і теплі відносини з померлими близькими людьми.

Як впоратися з горем

Тепер, коли ми поговорили, як проявляється горе у чоловіків, виникло питання, що з нею робити. Більшість чоловіків справляються з горем так само, як з усіма іншими складнощами: контролюючи емоції і сподіваючись на силу свого характеру.

Тому чоловіки не особливо люблять розмовляти про свої почуття в цей період. Навіть якщо вони наважуються проявляти емоції, це ніяк не позначається на силі і глибині горя, однак і заглушення будь-якої думки про втрату теж не допоможе.

Згідно з дослідженнями, найбільш ефективно справляються з втратою люди, які знайшли баланс між подоланням втрати і рухом до майбутнього.

Оскільки чоловіки від природи схильні до планування і вирішення проблем, друга частина відновлення після втрати зазвичай проходить у них краще. Часто це відновлення навіть стає для них питанням ідентичності і мужності, і це закономірний етап подолання горя.

У той час як всі справляються з втратою по-різному, є речі, які для всіх є загальними і щодо яких можна дати поради, які підходять для всіх.

Поради тим, хто переживає втрату

Смутку по-своєму. Якщо ти не завдаєш біль собі і іншим, можна сумувати так, як у тебе це виходить: немає ніякого шаблону, за яким ти повинен переживати втрату. Горе буває у всіх, і те, як ти будеш його переживати, може бути дивним і несподіваним для тебе і оточуючих. Дозволити собі щиро проявляти емоції — перший крок до емоційного відновлення.

Дай собі час. Часто після втрати близької людини чоловіки починають завантажувати себе справами і зустрічами, а інші чекають, що про них терміново почнуть піклуватися і підтримувати їх. Ніхто не хоче випадати з життя, однак треба дати собі час прийти у форму.

Не чини нікому шкоди. Гнів при втраті — це нормально, але треба їм управляти, щоб не завдати шкоди оточуючим. Також в горі чоловіки часто починають зловживати алкоголем. З ним теж треба бути обережніше.

Телефонуй друзям. Інші чоловіки, особливо ті, хто пережив втрату, можуть надати тобі сильну підтримку.

Знай, де шукати допомоги. Більшість чоловіків вважає, що в стані справитися з труднощами без кваліфікованої допомоги, однак якщо ти думаєш про самогубство або про заподіяння собі шкоди, якщо відчуваєш, що не можеш подолати смуток нічим, крім алкоголю, в лікарню треба бігти бігом.

Як допомогти тому, хто переживає втрату

Будь поруч. Просто знання того, що поруч хтось є, вже допомагає сумному людині. Навіть якщо думаєш, що це само собою зрозуміло, скажи зайвий раз, що ти допоможеш йому в будь-яку хвилину.

Слухай. Люди в горі можуть і не хотіти розмовляти про свої почуття. Однак якщо вони захочуть, будь готовий їх вислухати. Чим менше ти будеш говорити сам, тим краще. Уникай давати поради або вирішувати проблему, якщо тебе не просять.

Дозволь людині по-своєму висловлювати свою скорботу. Не встановлюй розклад для прояву туги і не змушуй людини виражати емоції певним чином.

Будь уважний до себе. Бачити одного в горі важко. Постарайся бути у формі, щоб він міг на тебе покластися.

Источник: https://poradi.com.ua/cholovikam/vtrata-i-skorbota-yak-perezhiti-smert-blizkoyi-lyudini.html

Ссылка на основную публикацию