Історія третього сина

Не стало чудового командира: Історія Третього з батальйону Донбас

Не стало чудового командира: Історія «Третього» з батальйону «Донбас»

Сергій Сиротенко Facebook Яна Осоки

Він був офіцером і командиром. Але командиром від Бога. Він ніколи не був боягузом, не ховався за спинами бійців, ганяв своїх хлопців, щоб ті постійно ходили у броні, завжди звертався до всіх з повагою, а не зверхньо та презирливо

Почну просто. Його більше немає.

Він загинув в перший день останнього місяця осені й разом з ним загинула ціла епоха. Не стало не просто сильного духом та талановитого офіцера – не стало крил батальйону, які зрізало осколками тієї міни.

Не стало чудового командира, під керівництвом якого у хлопців палали очі. Не стало сина, чоловіка і тата, на якого чекали вдома рідні.

Не стало часточки кожного з тих, хто ще не закутався у м'яку ковдру апатії.

Вам, небайдужим. Маленька розповідь про велику людину.

Сергій Васильович Сиротенко (позивний «Третій») народився 24 грудня 1977 року в селі Вільховець Звенигородського району Черкаської області. Мешкав у Черкасах.

1995 року закінчив 11 класів сільської школи, після чого вступив до окремого факультету внутрішніх військ МВС при Національній Академії прикордонних військ у місті Хмельницький. Після його закінчення у 1999 році виїхав із села до Павлограда, де деякий час проходив службу командиром взводу у частинах Північного територіального командування ВВ МВС України.

Війна покликала його, і він одразу зголосився йти добровольцем. З літа 2014-го року перебував у лавах добровольчого батальйону «Донбас» (батальйон спеціального призначення Національної Гвардії України «Донбас»), у складі якого пройшов понад три роки війни, у складі якого й загинув.

А тут треба зупинитись.

Він був офіцером і командиром. Але командиром від Бога. Він ніколи не був боягузом, не ховався за спинами бійців, ганяв своїх хлопців, щоб ті постійно ходили у броні, завжди звертався до всіх з повагою, а не зверхньо та презирливо.

«Третій» поважав та оберігав хлопців. Він завжди пам'ятав, кому що потрібно, і намагався виконати чиєсь прохання чи доручення. Турбувався про своїх бійців та намагався увесь час бути поруч із ними. А турбота командира про особовий склад – це дуже важлива риса, яка показує, що це не тільки добрий командир, а в першу чергу добра людина.

Але в той же час Сергій Васильович був дуже скромним. Навіть намагався уникати об'єктива фотографа чи навіть камери телефона, хоча не завжди й виходило.

Від нього простягався аромат якоїсь сором'язливості у спілкуванні з представниками ЗМІ, хоча, звісно, у критичних ситуаціях, коли секунди вирішували все, сором'язливість ця кудись випаровувалась, поступаючись місцем твердій рішучості та надійності.

Під час запеклих боїв у Широкиному командував 3-ю ротою батальйону, і там поєдналися його тактична кмітливість, хоробрість та професіоналізм. Завжди звертав увагу на дрібниці та дуже ретельно готувався до наступного кроку, рішення чи бойового виходу.

Завдяки йому 17 червня 2015 року в селі Широкино вдалося захопити і вивезти ворожий БМП-2 з повним боєкомплектом, за що він отримав у нагороду табельну зброю.

3-тя рота під його командуванням неодноразово ходила у рейди до сепарів та відбирала в тих їхній БК.

Майор, заступник командира батальйону спеціального призначення «Донбас» 15-го окремого полку Східного оперативно-територіального об'єднання НГУ.

Його шкільна вчителька крізь сльози казала у слухавку: «Сергій був зразком! Мені жоден з учнів так не запав у душу, як він.

Я не могла намилуватися його здібностями та вольовим характером, у якому щедро зійшли паростки чесності, доброти та почуття справедливості.

Зі шкільної парти у ньому вже було видно майбутнього сильного та чуйного чоловіка. Я не вірю, не вірю, не вірю, що його вже немає!».

Я не знав його особисто, але теж досі не можу в це до кінця повірити.

Він загинув 1 листопада близько 11:30 в районі міста Мар'їнка Донецької області внаслідок підриву на міні.

Поховання відбулося 4 листопада на Алеї Слави міста Черкаси. У нього залишились бабуся, мати, брат, дружина та троє дітей. Його дружина з дітьми винаймає квартиру, бо свого житла її чоловік, який увесь період російської агресії боронив нашу землю, так і не отримав.

Крила з часом відростуть. І на кулях та гранатах з'являться написи «За «Третього»». Батальйон назавжди запам'ятає свого командира та побратима, спогади у батальйоні будуть жити вічно.

А чи буде так серед інших – залежить тільки від нас, небайдужих.

Ян Осока

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику «Думка», ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua.

Источник: https://ua.112.ua/mnenie/ne-stalo-chudovoho-komandyra-istoriia-tretoho-z-batalionu-donbas-419374.html

Син Ноя Хам: біблійна історія про родове прокляття

І були сини Ноєві, або Таблиця народів — великий список нащадків Ноя, описаний в книзі «Буття» Старого Завіту і представляє традиційну етнологію.

За біблійними переказами, Бог, засмучений злими справами,які творить людство, наслав велика повінь, відоме як Всесвітній Потоп, на Землю, щоб зруйнувати життя.

Але був один чоловік, який відрізнявся чеснотою і праведністю, якого Бог вирішив врятувати разом з сім'єю, щоб вони продовжили людський рід. Це був десятий і останній з допотопних патріархів на ім'я Ной.

Ковчег, який він побудував за вказівкою Бога, щоб врятуватися від повені, зміг вмістити його сім'ю і тварин всіх видів, які залишалися на Землі. У нього було три сини, що народилися до потопу.

Після того як вода пішла, вони оселилися нанижніх схилах гори Арарат, з північного боку. Ной став обробляти землю, прищепив виноградник і винайшов виноробство. Одного разу патріарх випив багато вина, випив і заснув.

У той час як він лежав п'яним і голим у своєму наметі, син Ноя Хам побачив це і розповів братам. Сім і Яфет увійшли в намет, відвернувши обличчя, і прикрили батька.

Коли Ной прокинувся і зрозумів, що сталося, він прокляв сина Хама Ханаана.

Протягом двох тисячоліть ця біблійнаісторія викликала багато суперечок. У чому її сенс? Чому патріарх прокляв онука? Швидше за все, в ній знайшов відображення той факт, що в ті часи, коли вона записувалася, хананеї (нащадки Ханаана) були поневолені ізраїльтянами.

В середні віки європейці інтерпретували цю історію як то, що Хам був предком всіх африканців, вказуючи на расові ознаки, зокрема, на темну шкіру. Пізніше работорговці Європи і Америки використовували біблійний розповідь, щоб виправдати свою діяльність, нібито син Ноя Хам і його потомство були прокляті як вироджується раса.

Звичайно, це неправильно, тим більше, що укладачі Біблії не рахували темношкірими африканцями ні його, ні Ханаан.

Майже у всіх випадках імена нащадків Нояпредставляють племена і країни. Сім, Хам і Яфет уособлюють три найбільших групи племен, які були відомі авторам Біблії. Хама називають родоначальником південних народів, що мешкали в тій області Африки, яка примикала до Азії. Мови, на яких вони говорили, мали назву хамитских (коптський, берберські, деякі ефіопські).

За біблійними переказами, син Ноя Сим — первісток, і вінудостоюється особливої ​​поваги, оскільки є предком семітських народів, євреїв в тому числі. Вони проживали в Сирії, Палестині, Халдеї, Ассірії, Елам, Аравії.

До мов, на яких вони говорили, ставилися наступні: єврейський, арамейська, арабська і ассірійський.

Через два роки після потопу у нього народився третій син Арфаксад, чиє ім'я згадується в генеалогічному дереві Ісуса Христа.

Син Ноя Яфет є прабатьком північних народів (в Європі і північно-західній Азії).

До середини дев'ятнадцятого століття біблійнаісторія про походження народів сприймалася багатьма як історичний факт, та й сьогодні в неї як і раніше вірять ортодоксальні євреї, деякі мусульмани і християни. У той час як одні вважають, що таблиця народів відноситься до всього населення Землі, інші сприймають її як керівництво для місцевих етнічних груп.

«Принцеса на горошині»: короткий зміст,

Самаритянин — це людина, готова завжди

Гра «Відьмак»: проходження рівня з

Проходження квесту «У вовчій шкурі» в

«Розп'яття, або гиперкубической тіло» —

Валюта Ізраїлю. Історія створення

Символ влади — спис Лонгіна. хто ним

Авель і Каїн: історія людства в короткому

Єврейська Пасха — один з головних свят

Источник: https://uk.ruarrijoseph.com/obschestvo/77458-syn-noya-ham-bibleyskaya-istoriya-o-rodovom-proklyatii.html

Ибн Сина, биография, история жизни, творчество

За его славу бьются несколько мусульманских стран. Иран считает его своим потому, что здесь расположена могила Ибн Сины. Арабы гордятся им, ведь он писал на их языке. Таджики не сомневаются, что он был из их племени, так как он родился на территории их древнего государства.

Даже узбеки по праву гордятся им как подданным бухарского эмира, владение которого является частью современного Узбекистана. Для европейцев Авиценна – продукт эллинизма и провозвестник эпохи Возрождения. Коран и труды Аристотеля он читал с одинаковым упоением, а жизнь его полна удивительных событий.

Он не был женат и не имел детей, но каждый человек на земле мог бы назвать его своим отцом и учителем, а сам он был сыном античной культуры.

Бухара

Абу Али Хусейн ибн Абдуллах ибн аль-Хасан ибн Алиибн Сина родился в селении Афшана, расположенном в 30 км на северо-восток от Бухары, 16 августа 980 года. С младых ногтей судьба была к нему благосклонна.

Во-первых, ему достался замечательный отец, который заметил природные дарования мальчика и постарался их максимально развить. Хусейн был отдан в школу мусульманского правоведения, в 10 лет знал наизусть Коран, а в 12 – был известным в округе мудрецом, к которому приходили советоваться взрослые люди.

Когда в Бухару приезжает знаменитый ученый Абу Абдаллах Натили, отец сделал все, чтобы тот остановился в его доме.

Постижение музыки, астрономии и геометрии дается ему без труда, а вот «Метафизика» Аристотеля вызывала непонимание до тех пор, пока Хусейн не взял в руки комментарии к «Метафизике» Аль-Фараби.

Известно, что великий греческий философ не только рассуждал о категориях бытия, но и лечил людей, будучи сам сыном врача. Мусульманская культура переживала расцвет, благодарно впитывая все, что могла дать эллинистическая мудрость.

В странах ислама весьма чтили Аристотеля, переводили и комментировали его. Именно через арабские переводы великий грек попал в средневековую Европу, чтобы стать учителем Запада.

Предание называет разный возраст Ибн Сины, когда того пригласили лечить эмира Бухары – от 16 до 18 лет. Юноша исцелил правителя, а в награду попросил пустить в его библиотеку.

Здесь он поглощал знания по самым разным направлениям наук, причем медицина была для него одной из форм познания человека и мира. Недолго он наслаждался мудростью древних, так как библиотека была сожжена мусульманскими фанатиками как источник ереси.

Сам Ибн Сина прослыл еретиком и всю жизнь испытывал неудобство от соприкосновения с религиозными невеждами.

Крохотные демоны болезней

Год 1002 – очень знаковый в жизни ученого. Захваченная тюркскими кочевниками, Бухара прекращает существование, и светоч высокой восточной культуры уже никогда не запылает здесь с такой яркостью. Эмир убит, библиотека сожжена, дома мирных жителей разграблены. Умирает отец Ибн Сины, а сам он подвергается нападкам за отступление от ислама.

Вместе с братом Махмудом он пускается в бегство, а это означает верную смерть, поскольку между городами лежала безводная пустыня. Махмуд умирает от жажды, а самого Хусейна подбирает караван, который и доставляет его в город Ургенч, столицу правителей Хорезма.

По легенде, одним из спасителей оказался его будущий ученик Джурджани, который сопровождал учителя до конца его дней.

В Ургенче Ибн Сине удается остановить свирепствовавшую чуму. Правителю он рекомендует запретить людям собираться на базаре и в мечети, а для подкрепления своей правоты, использует солнечное затмение. Деньги он советует передавать, опустив их в уксус, а в рацион питания включить чеснок.

Ибн Сина выражает догадку, что причиной заболеваний могут быть крохотные демоны, прилипающие к телу, одежде и волосам. Тем самым он уже в 11 веке предвосхитил открытие бактерий. Он никогда не брал денег с пациентов, которые интересовали его с точки зрения практического опыта.

Чтобы пополнить недостающие знания, он препарировал трупы.

Годы скитаний

В 1008 году султан Махмуд Газневи приглашает ученого к своему двору. Это был надменный и необразованный правитель, взлетевший к вершине власти из самых низов. Ибн Сина понимает, что его приглашают в придворные холуи, поэтому отказывается от милостивого предложения султана. С этого времени он обречен на годы странствий, спасаясь от гнева мстительного деспота.

В Хамадане он не только лечит эмира Шамс ад-Давла, но и пробует давать советы политического свойства. Благодарный правитель назначает его визирем.

Читайте также:  Существует ли душа

Ибн Сина пытается организовать управление государством согласно учению Аристотеля, по которому вся власть должна быть сосредоточена в руках благородных философов. Это не нравится придворным эмира.

Они вынуждают его оставить высокий пост и покинуть пределы государства. Но вскоре эмир болезнь эмира дает о себе знать, и ученого просят вернуться, восстановив его в должности министра.

Ибн Сине пришлось побывать в заточении за попытку перейти на службу к правителю Исфахана. Спустя четыре месяца он все же попадает в Исфахан, где проводит самые плодотворные годы своей жизни. На службе у исфаханского правителя Ала ад-Давла он и оканчивает свои дни в возрасте 56 лет. Прах великого мыслителя Востока покоится в мавзолее эмира в Исфахане на территории современного Ирана.

Сокровищница знаний

Медицина была не единственным увлечением Ибн Сины, хотя ей он посвятил свой энциклопедический труд «Канон врачебной науки».

Здесь он не только предрек открытие бактерий и вирусов, но и описал особенности и отличия таких болезней, как оспа, холера, чума и проказа.

В «Каноне» ученый дает множество рецептов изготовления лекарственных снадобий, которые с успехом применялись в средневековой Европе.

Основываясь на практическом опыте, описывает лечение вывихов и переломов. Он был первым, кто провел трепанацию черепа.

В третьем тома «Канона» ученый рассматривает вопросы патологии и терапии заболеваний, вызывающих лихорадку, опухоли и гнойные воспаления. Описание заболеваний сопровождают анатомические пояснения.

С поразительной точностью и глубиной он объясняет устройство мышц человеческого глаза.

Не имея теоретической базы и инструментов, он догадался о бактерицидных свойствах чеснока и полыни. Ибн Сина знал о полезных свойствах пчелиного меда, который вошел в состав многих его рецептов.

Он уделяет внимание правилам сбора лекарственных трав и дыхательным упражнениям.

Именно Авиценна дал детальное описание симптомов и признаков сахарного диабета, а также проанализировал такие болезни как менингит и язва желудка.

Другой капитальный труд «Книга исцеления», как ни странно, посвящен скорее философской проблематике. Здесь автор делится своими рассуждениями о музыке, астрономии, логике, арифметике, геометрии, психологии, биологии и физике. От его пытливого ума не укрылись и фундаментальные вопросы бытия, которые он излагает в «Книге знаний».

Ибн Сина стал первооткрывателем перегонки эфирных масел, знал о процессе добычи азотной, серной и соляной кислоты, гидроксидов натрия и калия. Вслед за Аристотелем он утверждал, что Земля круглая.

Авиценна был в курсе последних достижений в области астрономии и даже написал Компендиум Альмагеста на труд Птолемея.

Он определял долготу города Гургана, пользуясь правилами сферической тригонометрии, и развивал теорию движения, предложенную Аристотелем.

Мир после Авиценны

Пятьдесят шесть лет прожил он на земле. Спасая многих от смерти, себя лечить он отказался, когда понял, что пришел его смертный час. Магом и чародеем считали его те, кто лишь слышал об этом человеке.

Но труды Авиценны кочевали из библиотеки в библиотеку, переводились и давали пищу для размышлений. Мусульманские и христианские мыслители вдохновлялись его идеями и открытиями.

Великий поэт Востока Омар Хайям зачитывался поэзией Ибн Сины, а Микеланджело восхищался его анатомическими познаниями.

Он был интеллектуальным чудом исламского мира. Это было то время, когда мусульманские страны были более образованными и более культурными, чем европейский запад. Теперь все поменялось. Но Авиценна в одинаковой мере облагодетельствовал как мусульман, так и христиан. Точнее сказать, и те и другие взяли от него столько, сколько смогли унести.

Ибн Сина впитал все лучшее из античной культуры и философии. Он помог вернуть античность в христианскую цивилизацию. В наше непростое время его жизненный путь может послужить еще одним аргументом к примирению двух религий, вышедших из одной книги – Библии.

Источник: http://ThePerson.pro/ibn-sina/

Сини Божі й дочки людські: Журнал «Отрок.ua»

Текст каже: «Як почали ж люди намножуватись на землі, народилися в них дочки, побачили сини Божі людських дочок, що вродливі вони, та й брали їх собі за жінок, хто котру вподобав.

І промовив Господь: не перебуватиме Дух Мій у людині назавжди, бо вона також є плоть; нехай віку її буде 120 років.

За тих днів на землі були велетні, особливо відтоді, як стали приходити Божі сини до людських дочок, і вони їм народжували: то були сильні, славні від віку люди».

Ця історія наводиться безспосередньо перед розповіддю про Потоп, і стає зрозумілим: тут описано межову ступінь розпусності допотопного людства. Та, власне, що там відбувалося, так і лишається неясним.

Хто тут названий синами Божими? У якому смислі вони брали собі за дружин «дочок людських»? Що таке 120 років: межова тривалість людського життя чи час, що лишився до Потопу? Хто такі «велетні» і яким чином вони стосуються цих загадкових шлюбів? Найважливіше, звісно, розібратися з «синами Божими».

Звернення до Тлумачної Біблії за редакцією Лопухіна буцімто дає нам відповідь на всі питання. Але відповідей чомусь декілька: «Одні, переважно іудейські рабини… бачили тут вказівку на синів вельмож і князів, узагалі вищих та знатних станів, котрі буцімто брали шлюб з дівицями з нижчих верств суспільства…

більшість інших іудейських та християнських тлумачів давнини, разом із раціоналістами нового часу, під „синами Божими“ розуміють ангелів.

Будучи ґрунтовно розвиненою в апокрифічних книгах — Єноха та Ювілеїв і в творах Філона, ця думка у перші століття християнської ери була настільки широко відомою, що її поділяв навіть багато хто з отців та вчителів Церкви (Іустин Філософ, Іриней, Афінагор, Климент Александрійський, Тертулліан, Амвросій та ін.)…».

Разом із тим існувала і третя точка зору, яку (щоправда, без особливої аргументації) поділяє і автор Тлумачної Біблії: йдеться про нащадків Сифа, третього сина Адама та Єви, котрі стали брати шлюб з дівчатами з роду Каїна, проклятого братовбивці.

І ця думка знаходить серйозну підтримку отців Церкви: її поділяли святі Іоанн Златоуст, Єфрем Сирін, Кирил Єрусалимський та інші. Що стосується 120 років, Тлумачна Біблія бачить в них час, відпущений людству для виправлення.

«Велетні» розуміються там як зіпсуті, пропащі люди, оскільки саме їх іменування нефілім нагадує єврейське дієслово нафал «падати», при цьому їх народження ніяк не пов’язане з цими незаконними шлюбами.

Спрощено кажучи, можна сказати, що існують дві теорії: сини Божі як духи чи Ангели і сини Божі як люди, особливо благочестиві чи особливо могутні. Як же виникли настільки різні тлумачення? Якщо ми звернемося до найбільш ранніх джерел, ми побачимо повну одностайність: під «синами Божими» слід розуміти падших духів.

Деякі рукописи грецького перекладу Старого Завіту в цьому місці замість слова «сини» містять слово «ангели», а апокрифічні «Книга Ювілеїв» і «Завіт дванадцяти патріархів» оповідають нам історію падіння ангелів із земними дівчатами.

Знаходимо ми її у іудейських письменників елліністичного періоду (Філона Александрійського та Йосифа Флавія) і в ранніх християнських авторів.

Ось що повідомляє Йосиф Флавій: «Нащадки Сифа були упродовж семи поколінь у непохитній вірі, що Господь Бог володар усього існуючого, і були цілковито віддані доброчесності.

Тоді ж, з плином часу, вони ухилилися від батьківських звичаїв у бік зла, оскільки вже не мали необхідної пошани до Бога і ставитися несправедливо до людей; ту ревність до доброчесності, що її вони виявляли раніше, вони замінили тепер удвічі більшим злом у всіх своїх вчинках.

Внаслідок цього Господь почав вороже ставитися до них. Справа в тому, що чимало ангелів почали знатися з жінками і від цього пішло покоління людей гордовитих, які покладалися на свою фізичну силу і тому зневажали все добре».

Звернімо увагу, що Флавій також говорить тут про нащадків Сифа, але «синами Божими» є зовсім не вони. За такого підходу 120 років — це максимальна тривалість людського життя, а велетні — діти, народжені від подібних шлюбів.

Християнський апологет мученик Іустин Філософ у своїй «Другій апології» пише: «Бог, Який створив увесь світ, підкорив земне людині й улаштував небесні світила для зростання плодів і для здійснення перемін часу, встановивши їм Божественний закон (що, вочевидь, Він зробив для людей), довіривши піклуватися про людей та піднебесне поставленим на це ангелам. Але ангели порушили це призначення: вони дійшли до того, що зійшлися з жінками, і народили синів, так званих демонів: а тоді, нарешті, поневолили людський рід, почасти за допомогою чародійних писань, частково за допомогою страхів та страждань, що їх вони завдавали, а то й через навчання жертвоприношенням, курінням та узливанням, що їх самі стали потребувати, уярмившись пристрастям та хтивості; і вони посіяли між людьми вбивства, війни, любодіяння, розпусту і всіляке зло. Тому і поети, і міфологи, не знаючи, що все, ними описане, робили з чоловіками та жінками, містами та народами, ангели та народжені від них демони, приписали це самому Богові та синам народженим, мов від сім’я Його».

Подібне кажуть й інші ранньохристиянські письменники, наприклад, святі Афінагор та Климент Александрійський, і деякі іудейські автори. Але вже в середині ІІ століття н.е.

, як повідомляє Талмуд, іудейський мудрець Шимон бар Йохай не просто наполягав на тому, що тут маються на увазі сини могутніх людей, але й прокляв тих, хто і справді вважав їх синами Бога, оскільки це звучало богохульно.

Мабуть, у ті часи християнська віра в Ісуса як Сина Божого примушувала ставитися до подібного роду уривків з особливою підозрою. Частково про це свідчить «Діалог з Трифоном іудеєм» мученика Іустина Філософа.

Хоча це місце з книги Буття і не згадується там прямо, але Трифон докоряє Іустину тим, що в його богослов’ї ангели згрішили і відпали від Бога, а для самого Іустина таке уявлення про ангелів тісно пов’язане з вірою в Христа як Сина Божого.

Звідки ж узялося пояснення, що синами Божими називаються тут нащадки Сифа, третього сина Адама та Єва? Його запропонував маловідомий християнський автор ІІ століття Юлій Африкан, і певний час воно залишалося не надто популярним.

Але потім з ним погодився Кирил Єрусалимський, якому випало вступити в суперечку з імператором Юліаном Відступником, котрий відроджував язичництво.

Імовірно, імператор-язичник посилався саме на це місце як на свідчення, що «синів Божих» і без Христа було досить, і Кирил таке тлумачення рішуче спростував на користь версії Африкана.

Ми знаємо її, передусім, з 22-ої «Бесіди на Буття» святителя Іоанна Златоуста, де він із притаманною йому емоційністю сперечається з неназваними опонентами: «слід ретельно дослідити це місце і спростувати марнослів’я тих, котрі про все говорять необдумано… аби ви простодушно не слухали тих, котрі виголошують хульні промови і зважуються говорити на свою голову.

Вони кажуть, нібито це сказано не про людей, але про ангелів; їх буцімто Писання назвало синами Божими. Але, по-перше, нехай вони покажуть, де ангелів названо синами Божими… чи не безумно казати, мовляв, ангели прихилилися до життя з жінками й безтілесна природа принизилася до того, що зійшлася з тілами?..

Ми вже раніше сказали вам, що Писання має звичай і людей називати синами Божими.

Оскільки вони вели рід свій від Сифа і від сина його, названого Єносом („тоді, каже Писання, почали були закликати ім’я Господнє“), то його подальших нащадків у божественному Писанні названо синами Божими, тому що вони досі наслідували чесноти предків; а синами людськими названо тих, хто народився до Сифа, від Каїна, і від нього веде свій рід».

Здавалося б, коли йдеться лише про те, що нащадки Сифа стали брати собі за дружин дівчат з нащадків Каїна, що особливого в такій поведінці, чому вона має наводитися як приклад нечестя? Златоуст пояснює: «вони запрагли цієї справи не з бажання дітонародження, але з непомірної хтивості… краса обличчя була для них причиною блудодіяння та нестримності». У відповідності до цього 120 років трактуються як період, на який було відкладене покарання, а велетні — просто як могутні люди, жодного прямого зв’язку між цими шлюбами та їх народженням Златоуст не наводить.

То що ж насправді означає цей текст? Відповідь значною мірою залежить від уточнюючого запитання: для кого саме? Якщо говорити про те, що початково хотів сказати автор і що побачили в тексті його сучасники, вочевидь, картина буде цілком однозначною.

Усі відомі нам апокрифічні, найдавніші іудейські та християнські джерела однозначно бачать тут вказівку на шлюби між падшими духами та земними дівчатами, інша можливість навіть не розглядалася.

До того ж уже святий Іустин Філософ пов’язав цю оповідь із розповсюдженими серед язичницьких народів міфами про шлюби богів і смертних.

Уявлення про ці шлюби, що від них народжуються великі царі та герої (велетні), справді були широко розповсюджені у давньому світі: саме так міфи описували походження, наприклад, Гільгамеша, Геракла, Енея, Ромула та Рема. Для царя тих часів було цілком звичайним заявити про своє неземне походження як про доказ свого права на владу.

Та хіба можуть демони брати шлюб із земними жінками? Тут можна пригадати, що в Біблії язичницькі культи постійно порівнюються з блудом, з порушенням вірності Єдиному Богу.

Утім, тут навіть не знадобиться надто багато алегоричних розумінь — ми чудово знаємо з Біблії та інших близькосхідних текстів про храмових блудниць та різні культи родючості.

Язичницька релігія такого типу нерозривно пов’язана з оргіями, учасники яких не просто задовольняли свою хіть, але справді думали, що беруть шлюби з божествами, котрих вони вшановують.

Ті ж Ромул і Рем, засновники Риму, народилися, згідно з переданням, від шлюбу бога війни Марса та жриці-весталки. І перші читачі чи слухачі книги Буття бачили приклади подібних «шлюбів» серед навколишніх народів, а часом таке траплялося й серед самих ізраїльтян.

Але минули століття, подібні культи й міфи пішли в далеке минуле, проте з’явилося досить детальне вчення про Ангелів і демонів як безплотних духів.

Тепер попереднє розуміння загадкового епізоду з шостої глави Буття виглядало суперечливим, та й, мабуть, небезпечним: як це дівчата виходили заміж за ангелів?! Іудейським та християнським богословам просто необхідно було запропонувати нове пояснення.

Так з’явилися інші пояснення: іудеї, переважно, воліли говорити про «синів Божих» як про правителів та могутніх людей, християни — як про доброчесних нащадків Сифа. Відтоді як з’явилися ці тлумачення, загалом, не було запропоновано ніяких нових гіпотез та аргументів, і досі біблеїсти повторюють приблизно ті ж докази на користь однієї з теорій.

Яке ж тлумачення можна вважати правильним? Відповідь залежить від відповіді на запитання: для якої аудиторії? Далеко не завжди можна говорити про єдине, раз і назавжди дане значення того чи іншого біблійного тексту.

Ми можемо зі значною мірою впевненості стверджувати, що автором і першими слухачами й читачами він розумівся так і так, але це розуміння почасти було зумовлене їх картиною світу, яка відтоді неабияк змінилася. Інакші часи, інакші завдання можуть приводити тлумачів до дещо інших рішень, які будуть необхідні в новому контексті.

Читайте также:  Псалтирь

Саме так зазвичай автори Нового Завіту і цитують Старий Завіт, розуміючи ті самі слова в дещо іншому значенні й пов’язуючи давні пророцтва безпосередньо з євангельською історією.

Сьогодні нам може видатися це дивним, але таке поступове розкриття смислу в історії теж можна вважати частиною Божого задуму. Біблія є книгою Церкви не в тому розумінні, що Церква замкнула її на ключ і нікого до неї не підпускає. Ця книга живе у Церкві, розкривається в ній, отримує в ній нове й глибше осмислення під дією того ж Святого Духа, Який колись надихав людей, що написали цей текст.

Источник: http://otrok-ua.ru/ua/sections/art/show/sini_bozhi_i_dochki_ljudski.html

Повстанці захопили третього сина Каддафі | Українські Новини

22 серпня 2011, понеділок, 21:59 9602011-08-22T21:59:00+03:00 Політика 2018-08-15T09:23:38+03:00Українські Новини Повстанці захопили третього сина КаддафіУ минулому він був професійним футболістом, командував силами спеціального призначення, а також займався бізнесом.

Син лідера лівійської революції Муамара Каддафі — Сааді, захоплений повстанцями.

Про молодшого сина Каддафі відомо небагато. Повідомляли, що в минулому він був професійним футболістом, командував силами спеціального призначення, а також займався бізнесом.

У поле зору ЗМІ Сааді потрапив у 2010 році. Тоді італійський суд зобов'язав його виплатити 392 тисячі євро фешенебельному готелю на Лігурійській Рив'єрі, які він, на думку адміністрації готелю, заборгував з 2007 року.

Нагадаємо, що в Муамара Каддафі семеро синів: один від першого шлюбу й шестеро від другого.

На сьогодні день трьох із них заарештовано. Мохаммед, який не займався політичною діяльністю, здався повстанцям, а другого сина — Сейфа аль-Іслама, якого вважали спадкоємцем полковника, захопили бунтівники.

Молодший син — Саїф аль-Араб — у ніч на 1 травня загинув у результаті авіаудару сил НАТО по резиденції Каддафі. Крім того, у лідера Джамахирії — дочка від другого шлюбу. Ще одна дочка, прийомна, загинула у квітні 1986 року під час нальоту американської авіації на Тріполі.

За різними даними, Каддафі може усе ще перебувати у своїй резиденції або ж на алжирській території.

Сьогодні лівійські повстанці взяли під контроль практично весь Тріполі, за винятком укріпленого кварталу Баб-аль-Азізія.

Подорожчає тепло і виростуть ціни: експерт розповів, до чого призведе зростання еко-податку в Україні 12:02Підвищення цін на газ потрібно Порошенку, який переписує українські родовища на своє оточення, – Тимошенко 17:22Холодницький знає, що докази у справі Продана сфабриковані, — адвокат Лариса Криворучко 09:15НАБУ не вело справу Продана — його «замовили» опоненти з СБУ і ГПУ, — експерт 11:23Важко зрозуміти, за якими критеріями відбирали міжнародних експертів у Громадську раду при Антикорупційному суді, — Пилипенко 13:38″Укрлендфармінг» Бахматюка допоміг Інституту педіатрії викупити за 1 млн грн обладнання для порятунку новонароджених 17:15Судячи з поведінки силовиків, звинувачення Продану є необґрунтованими, — Баганець 09:22Керівники ВККСУ Сергій Козьяков і Станіслав Щотка приховують від НАЗК елітну нерухомість, — ЗМІ 10:41 ВідеоВ Україні розпочав роботу Інститут цифрових трансформацій 09:49В АМКУ встановили, що ДТЕК контролює всього 26% ринку електроенергії 12:52більше новин

Источник: https://ukranews.com/ua/news/104345-povstanci-zakhopyly-tretogo-syna-kaddafi

Математичні казки, цікаві математичні казки для дітей, фото

Зустрілися якось два пастухи, Іван і Степан. От Іван і каже Степанові: «Віддай-но мені одну вівцю, дивись, у мене тоді буде рівно вдвічі більше овець, ніж у тебе!». А Степан йому і відповідає: «Ні! Краще ти віддай мені одну зі своїх овець, тоді їх у нас буде порівну!».

То скільки ж овець було в кожного з них?

Як брати верблюдів ділили?

В одного старого чоловіка, що мав троє синів, було стадо верблюдів. От він і розпорядився так, аби після його смерті старшому дісталася половина верблюдів, середній узяв третину, а менший — дев’яту частину стада.

Незабаром старий помер і зоставив синам у спадок 17 верблюдів. Та, як виявилось, число 17 не ділиться ні на 2, ні на 3, ні на 9. Засмучені брати звернулись за допомогою до мудреця.

Той приїхав до них на власному верблюді й поділив тварин за заповітом.

Як він це зробив?

Працьовита білочка

Протягом усієї осені білочка Зося важко трудилася, щоб на зиму вдосталь запастися їжею. Одного разу в пошуках горішків, грибочків, Зося натрапила на силу-силенну жолудів. Вона працювала три ночі, заповнюючи жолудями свою комірку в дуплі. В першу ніч білочка зібрала вдвічі менше жолудів, ніж в обидві наступні разом узяті, а в останню — на один жолудь менше, ніж протягом двох попередніх.

Скільки жолудів назбирала білочка?

Як батько й сини ягоди збирали

Пішов батько з чотирма синами в ліс по ягоди. Батько знайшов 45 ягід, а сини — жодної. Роздав батько зібрані ним ягоди дітям, і всі знову розійшлися по лісі.

Коли зібралися йти додому, виявилося, що один із синів знайшов ще стільки ягід, скільки одержав від батька, другий знайшов 2 ягоди, третій 2 з’їв, а четвертий, не знайшовши жодної, з’їв половину того, що одержав від батька. Після цього виявилося, що в усіх ягід стало порівну.

Скільки ягід дав батько кожному з синів?

Як лисичка діда обдурила

Наловив дід риби повний віз. Їде додому і бачить: лисичка на дорозі лежить. Дід зліз з воза, підійшов, а вона не ворушиться. Дід подумав, що лисичка мертва.

— Гарна знахідка! Буде моїй бабці тепла шубка.

Взяв він лисичку і закинув на віз, а сам пішов попереду. Лисичка вибрала зручний момент і почала викидати рибку за рибкою. Спочатку вона була обережною, а потім стала сміливішою. За першу хвилину лисичка викинула 1 рибку, за другу — 2 рибки, за третю – 4 рибки і так через кожну хвилину вона викидала вдвічі більше рибки. Через 7 хвилин лисичка викинула всю рибу і сама втекла.

Скільки рибин було в діда?

Селяни та картопля

Йшло троє селян, і вирішили вони зайти пообідати й відпочити до шинку. Замовили на обід вареної картоплі, а самі заснули. Шинкарка зварила картоплю, але не хотіла будити селян, тому поставила миску зі стравою на стіл і пішла. Прокинувся один селянин, побачив картоплю і, щоб не будити інших, порахував її, з’їв свою частину і знову заснув.

Невдовзі прокинувся другий. Він не здогадувався, що один із них уже з’їв свою частину, тому він порахував картоплю, з’їв свою частину і теж заснув. Прокинувся третій. Подумавши, що він збудився першим, він теж порахував картоплю і з’їв третю частину. Тут пробудилося двоє інших і побачили, що в мисці залишилося 8 картоплин. Тоді все стало зрозуміло.

Скільки картоплин подала на стіл господиня? І скільки кожний подорожній уже з’їв, а скільки ще повинен з’їсти картоплин, щоб всім дісталося порівну.

Скарби гнома

Гном розкладає коштовне каміння по скринях — порівну у кожну. Якщо він розкладе каміння у п’ять скринь, то 4 камені залишиться, якщо в чотири скрині, то 3 камені залишиться, якщо в три скрині, то 2 камені залишиться, якщо у дві скрині, то 1 камінь залишиться.

Скільки коштовних каменів у гнома, якщо відомо, що у нього їх менше ніж 60?

Відповіді до математичних казочок

Казка про двох пастухів

У Івана було 7 овець, а у Степана — 5. Якби Іван віддав Степанові вівцю, то тварин у пастухів стало б порівну — по 5. А от якби Степан віддав би Іванові вівцю, то їх у другого стало б 8, що вдвічі більше, ніж у Степана — у нього залишилося б 4.

Як брати верблюдів ділили?

Мудрець вдався до хитрощів. Він пустив до стада свого верблюда — тоді їх стало 18  та й почав ділити тварин за заповітом: старший брат мав отримати половину (18÷2=9), середній — третину (18÷3=6), молодший — дев’яту частину (18÷9=2). Після цього мудрець забрав свого верблюда назад. Як це можливо? Перевір! 9+6+2=17.

Працьовита білочка

Білочка зібрала 9 жолудів: 3 у першу ніч, 2 у другу, й три у третю.

Як батько й сини ягоди збирали

Першому синові батько дав 5 ягід. Оскільки потім він знайшов ще стільки ж, то ягід у нього стало 10. Другий син отримав 8 ягід і знайшов ще 2 ягідки: у нього також вийшло 10. У третього сина було 12 ягід, але 2 він з’їв, тому залишилося 10. Четвертому синові батько дав аж 20 ягід, але той не втримався й з’їв половину, тому в нього теж залишилося стільки ж ягід, як у братів, — 10.

Як лисичка діда обдурила

Якщо за кожну наступну хвилину лисичка викидала удвічі більше рибин, ніж за попередню, то за першу хвилину вона викинула — 1, за другу — 2, за третю — 4, за четверту — 8, за п'яту — 16, за шосту — 32, за сьому — 64. А тепер додамо усі значення: 1+2+4+8+16+32+64. Отже, у діда було 127 рибин.

Селяни та картопля

Оскільки третій селянин залишив для своїх товаришів 8 картоплин — по 4 для кожного, то, отже, й сам з’їв перед цим стільки ж: 8+4=12 — саме таку кількість картоплин побачив він у мисці.

За цим принципом можемо порахувати, скільки картоплин з’їв другий подорожній: він залишив іншим 12 картоплин, тобто по 6 на кожного, й стільки ж з’їв сам — 12+6=18 — стільки картоплин було у мисці, коли він прокинувся.

Отже, перший селянин наситився 9 картоплинами, залишивши по стільки ж іншим. 9+18=27 — саме таку кількість картоплі приготувала шинкарка мандрівникам.

А щоб кількість з’їденої картоплі була однаковою для кожного селянина, перший з них мусить з’їсти ще 5, а другий — 3. Тоді буде порівну.

Скарби гнома

Найближче до 60 число, яке ділилося б на 5, — 55. Якщо саме таку кількість каміння гном розклав у 5 скринь, після чого в нього залишилося ще 4 камені, то, припустимо, що в нього їх було 55+4=59. Перевіримо, чи справджуються умови казки, якщо каменів справді було стільки.

У 4 скрині розкласти їх порівну можна лише по 14: найближче до 59 число, що ділиться на 4, — 56. У такому випадку ще 3 камені залишиться. У 3 скрині — по 19, бо найближче до 59 число кратне 3 — 57. І ще 2 камені залишиться.

А в дві скрині порівну можна покласти 58 каменів — по 29 у кожну, а 1 залишиться.

Отже, й справді у гнома було 59 коштовних каменів.

Читай також:

Источник: https://pustunchik.ua/ua/online-school/math/matematychni-kazochky

Ибн Сина

Ибн Сина (Абу Али Хусейн Ибн Абдаллах Ибн Сина) входит в число людей, наложивших яркий отпечаток в истории человечества. Его знают как врача, философа, математика, музыканта, поэта, великого ученого, труды которого оставлены в 29 сферах науки. На западе персидского гения называли Авиценной. Биография выдающейся личности способна рассказать потомкам о многом.

Ибн Сина родился в 980 году в небольшом селении Афшана (Средняя Азия) вблизи от Бухары – столицы государства Саманидов. Отец популярного ученого считался богатым человеком, имел статус чиновника.  

Портрет Ибн Сины

Когда семья переехала в столицу, одаренному мальчику открылся доступ к широким знаниям, ведь на тот момент Бухара являлась образовательным центром, куда активно съезжались различные философы, врачи, поэты для посещения дворцовой библиотеки.

Авиценна еще в раннем детстве отличался невероятной любознательностью, удивляя взрослых постоянными вопросами. Маленького всезнайку отправили изначально учиться в обычную мусульманскую школу, которую он посещал на протяжении 10 лет.

Ибн Сина за работой

Параллельно школьной программе Хусейн обучался дополнительно грамматике, арабскому языку, стилистике. Когда мальчику исполнилось 10 лет, он уже знал наизусть весь Коран, что согласно убеждениям мусульман считалось наиболее почтенным знаком.  

Окружающие Хусейна люди поражались успехам талантливого подростка. Отец решил забрать сына из школы для усиленной подготовки в индивидуальном порядке. К нему на дом приходил учитель (приезжий старец), преподавая физику, астрономию, философию, географию и др. предметы.  

Семья Ибн Сины заботилась также о духовном просветлении своих детей (у философа был еще младший брат) и любопытный юноша живо интересовался содержанием проповедей исмаилитов — противников ортодоксального ислама, которым являлся его отец и первый учитель.  

Философ Ибн Сина

Вскоре невероятно умный ученик встал на единый уровень знаний своего домашнего преподавателя, что стало причиной его самостоятельного познания различных наук.

В четырнадцать лет не по годам развитый парень увлекся медициной, изучил все имеющиеся в городе трактаты и даже начал посещать самых трудных больных, чтобы глубже понять истины науки.

К занятиям медициной привлек Ибн Сину известный врач и автор основного медицинского учебника того времени — Абу Сахл Масихи.  

Однажды во дворце произошел необычный случай: заболел глава государства, но никто из придворных врачей не мог подобрать ему правильное лечение. Тогда к эмиру был приглашен молодой Авиценна, давший нужные рекомендации и успешно выявивший вид болезни. После семнадцатилетнего Хусейна назначили личным врачом правителя.

Читайте также:  Государственная регистрация смерти, заявление о смерти, свидетельство о смерти

Книга Ибн Сины

Получая глубокие знания из новых книг дворцовой библиотеки, у Авиценны стали появляться собственные ученики, а в возрасте 18 лет грамотный юноша позволил себе дискуссировать с выдающимися учеными Востока и Средней Азии по переписке.  

Когда Ибн Сине исполнилось 20 лет, он уже являлся автором нескольких книг:

  1. Обширной энциклопедии.
  2. Изданий по этике.
  3. Медицинского словаря.

Но спокойствие в городе сменили войны. Бухара была захвачена тюркскими племенами. Столица подверглась разрушениям, пожарам, включая район дворцовой библиотеки. Отец философа в этот период умер, и парень решил покинуть родину, отправившись в Хорезм с торговым караваном. 

Медицина 

В Хорезме молодой врач нашел себе много друзей, а вскоре сюда прибыли его бывшие наставники Масихи и Бируни. Местный правитель города способствовал развитию различных наук, разрешая собираться во дворце ученым для плодотворного общения.

Так, на протяжении нескольких лет Хусейн и его сторонники имели возможность спокойно заниматься научными исследованиями и работами.  

Врач Ибн Сина

В те годы государство запрещало вскрывать человеческие тела для изучения их строения. Нарушители закона подвергались смертной казни, но Авиценна и Масихи продолжали делать это тайно. И вот спустя некоторое время ученых пригласили в столицу на собрание к султану. Было известно, что подобные приглашения грозят ученым и поэтам смертью.  

Ибн Сина и врач решили бежать. Ученые попали под страшный ураган в пустыне, заблудились, лишились пищи, воды, в результате чего пожилой Масихи умер, а Авиценна чудом остался жить. Он долгие годы скитался, скрываясь от грозного султана, менял имена, но продолжал усердно работать, писать книги.  

Ученый Ибн Сина

В 1016 году Ибн Сина остановился в Хамадане (бывшая столица Мидии). Тогда здесь правили малообразованные эмиры, что стало для Авиценны преимуществом. Он быстро получил должность главного врача местного правителя и даже был удостоен звания главного министра-визира.  

Годы проживания в Хамадане позволили ученому закончить первый том его основного труда — книги «Канон врачебной науки». Данная работа состоит всего из пяти томов следующего содержания:

  • 1 том: медицинская наука – описание острых хронических заболеваний, их диагностика, лечение, хирургия.
  • 2 том: рассказы о простых лекарствах природного происхождения.  
  • 3 и 4 тома: рекомендации лечения болезней человеческих органов, переломов тела.  
  • 5 том: описание свойств сложных лекарств самостоятельного приготовления Авиценны, а также с указанием ссылок на древних врачей Европы и Азии.  

Ибн Сина выявил, что вирусы являются невидимыми возбудителями инфекционных болезней, но данная гипотеза была подтверждена только через 800 лет Пастером (французский ученый).

Русское издание книги Ибн Сина «Канон врачебной науки»

Впечатляют познания философа о пульсе. Он описал в книге все его возможные виды и состояния. Авиценна стал первым врачом, давшим определение таким сложным заболеваниям, как чума, желтуха, холера и др.  

До того как Хусейн подробно объяснил строение человеческого глаза, считалось, что глаз подобен фонарику с лучами особого происхождения. За короткий промежуток времени «Канон врачебной науки» превратился в энциклопедию мирового значения, используемую в различных странах, включая территории Древней Руси. 

Философия 

Многие работы, сочинения великого Авиценны утрачены, переписаны малограмотными переводчиками, что вызывает сложности построить точную картину его философских суждений. Но некоторые труды все же сохранились. Согласно убеждениям Хусейна наука делится на три категории:

Статуи философа Ибн Сины

Авиценна не противился теории в отличие от большинства ученых, что началом всех начал, первопричиной всего существующего на планете является Бог. Установив вечность мира, он детально проанализировал сущность души человека, которая приходит в разных обличиях и телах (как животное или человек) на землю, а после снова возвращается к своему Творцу.  

Философская позиция Ибн Сины подверглась жесткой критике со стороны еврейских мыслителей, суфий (эзотерики в исламе), однако ученый нашел и множество сторонников, последователей.   

Литература и другие науки 

Авиценна предпочитал рассуждать на серьезные темы стихами. В этой форме им написаны такие произведения, как «Трактат о любви», «Хай ибн Якзан», «Птица» и др.

Немалый вклад внес ученый в психологию, разработав собственное учение в вопросах темперамента человека (деление на горячий, холодный, влажный и сухой характеры). Отмечены его труды в механике (теория вложенной силы), в музыке (произведения по теории вокального искусства).

Рукопись Ибн Сины

Количество всех работ философа в различных источниках разнится. Некоторые историки утверждают, что им создано около 453 книг разного научного направления. В арабской литературе присутствует около десяти сочинений философа (астрономия, химия, алхимия и пр.) в сохраненном неполном рукописном виде. Сейчас они находятся в библиотеках разных стран мира.   

Личная жизнь 

К сожалению, из воспоминаний учеников великого Авиценны не удалось установить события из его личной жизни. Философом, врачом и поэтом написано множество поэм, в которых воспета женская красота, любовь, гармония, совершенство. Ибн Сина всю свою жизнь путешествовал, не имел постоянного места жительства, поэтому о его статусе семьянина можно только догадываться. 

Смерть  

Авиценна прожил интересную, полную взлетов и падений жизнь. Вернуться на родину после долгих скитаний мусульманский ученый так и не смог, умер на чужбине в 1037 году. Похоронен выдающийся научный деятель в Хамаране, а спустя 8 месяцев после церемонии его тело перевезено в Исфахал для погребения в мавзолее.

Памятник Ибн Сине

Существует легенда, что при жизни Хусейн создал снадобье, позволяющее жить вечно. Этот секрет он рассказал своему лучшему ученику. Когда же учитель умер, то молодой юноша пытался воскресить тело старца.

Ему почти это удалось, но в последний момент, шокированный изменениями в теле ученого во время проведения ритуала, он выронил волшебный сосуд из рук и не смог завершить начатое.

Помолодевшее вмиг тело снова перешло в состояние дряхлости.

Библиография 

  • «Книга исцеления»
  • «Книга указаний и наставлений»
  • «Книга знания»
  • «Трактат о птице»
  • «Живой, сын Бодрствующего»
  • «Саламан и Ибсал»
  • «Повесть о Юсуфе»
  • «Об искусстве поэзии 
  • «Канон врачебной науки»

Фото

Источник: https://24smi.org/celebrity/4930-ibn-sina.html

Перший син стає спадкоємцем маєтку, другий іде в монахи, третій живе зі старшим братом і його дружиною

Тибетці-кхами згодовують птахам тіла померлих родичів

Вважав, що про мандрівки знаю все. У Китаї змінив думку. Здалося, що подорожую в часі між середньовіччям, де люди ходять у шкурах тварин, і майбутнім – із надшвидкісними поїздами, будівлями зі скла й бетону.

Більшість готелів у Китаї – для місцевих. Без їхньої картки ідентифікації не поселишся. На пошуки нічлігу доводилося витрачати багато часу. Одного разу вигнали з готелю серед ночі – хтось повідомив поліцію, що зупинилися іноземці.

Арсен ЧИСТЯКОВ, 29 років, мандрівник. Народився 22 квітня 1988-го у Львові. Про батьків розповідати не хоче. Закінчив факультет комп’ютерних наук Національного університету ”Львівська політехніка”. Працював програмістом у кількох ІТ-компаніях. Мандрує майже 10 років. Відвідав 40 країн.

2012-го став співзасновником товариства мандрівників Lviv Travel Club. Його учасники діляться досвідом. Торік із друзями створили туристичну фірму ”ВЙО. Агенція пригод”. Влаштовують поїздки до маловідомих місць у різних точках планети. Двічі подорожував Китаєм.

Провів там два місяці, проїхав кілька тисяч кілометрів. Захоплюється британським роком 1970-х. Улюблений гурт – Led Zeppelin, пісня – Stairway to Heaven. ”Маю три хобі: ходити в гори, фотографувати й писати комп’ютерні програми. Усі перетворив у роботу”.

Дружина Наталія працює тестувальником комп’ютерних програм, захоплюється подорожами. Останні два роки разом ведуть блог для манд­рівників ”ПройдиСвіти”

Англійську знають у мегаполісах. Пробував учити китайську. Це – тональна мова, де кожна голосна має чотири звуки.

Запитання «Як пройти?» і «Можна вас поцілувати?» ледь відрізняються одним звуком. Говорили за допомогою додатків-перекладачів на смартфоні.

Купити квитки на поїзд онлайн можуть лише китайці – для цього потрібні тамтешня банківська картка й номер мобільного. У КНР живуть 1,4 мільярда людей. Усюди черги. На вокзалі мегаполіса – сотні кас.

До кожної треба стояти хвилин 40. Пробував дізнатися, в яку мені зайняти чергу. Ніхто не розумів. На листку написав потрібний напрямок і поїзд.

За 40 хвилин виявилося, що каса обслуговує тільки пасажирів електричок.

У країні – найбільша у світі мережа швидкісних поїздів, найдинамічніше розбудовується. Їздять зі швидкістю 250–300 кілометрів на годину. Через усю країну – 1,9 тисячі кілометрів із Гуанчжоу до Пекіна – потяг їде 8 годин.

У парку «Гори Аватара» стоять величезні кам'яні стовпи заввишки до кілометра. Вони надихнули режисера Джеймса Кемерона створити подібні декорації для фільму «Аватар». Парків у Китаї – величезна кількість. Вхід у середньому коштує 10–15 доларів. На території треба за все доплачувати. Наприклад, за те, щоб побачити гарний краєвид.

«Дорога смерті» розташована на горі Хуашань. Це вузька дерев'яна стежка над 700-метровим проваллям. До скелі прибитий трос. Кріпишся до нього карабінами й ідеш.

У Китаї є 56 офіційно визнаних етнічних груп. Якщо вашої національності в списку немає, то пропонують пристати до однієї з визнаних. Так асимілюють автентичні народи.

Китай анексував Тибет 1959-го. Цій території зі своєю мовою, культурою, історією й традиціями понад 1300 років. Він не подібний до Китаю. Десь половина його – це Тибетський автономний округ, решта – розпорошені між сусідніми китайськими областями території.

Щоб потрапити в автономний округ, потрібні спеціальний дозвіл, гід, транспорт і маршрут. Легше побувати в тибетських районах. Ми поїхали в провінцію Сичуань до тибетців-кхамів. Вони войовничі: їздять на конях або мотоциклах, полюють на звірів і вдягаються у шкури лисиць чи вовків. Візуально нагадують індіанців, але вищі.

Середній зріст чоловіка становить 1,9 метра, жінки – 1,8. На фоні низеньких китайців здаються велетнями.

Під час церемонії ”небесного поховання” тибетці згодовують тіла померлих родичів стерв’ятникам. Буддисти вірять, що після смерті душа полишає тіло й переселяється в іншу істоту.

Годівлю птахів вважають останнім добрим учинком покійника

майже 50 відсотків тибетців-кхамів – кочівники, 25 – монахи, решта – поліцейські. На кожному перехресті є блокпост – 20–30 автоматників і машини з водометами.

Якщо бачать групу з двох-трьох осіб, кричать у мегафон, аби розійшлися. Займатися бізнесом мають право лише китайці. Місцеві можуть бути водіями таксі чи чорноробами.

Перший син у тибетців стає спадкоємцем маєтку, другий іде в монахи, третій живе зі старшим братом і його дружиною. Всі діти визнаються спільними, батьком вважається старший брат.

Зустрічали монахів, які знають англійську, слухають рок і джаз. Кожен вибирає щось одне, від чого має відмовитися, – від грошей або родини.

У Тибеті померлих не ховають у землю – вона кам'яниста і промерзла. Спалюють лише заможних людей. Дерева на висоті понад 4 тисячі метрів не ростуть, їх доводиться везти здалеку. Стали свідками «небесного поховання» – коли покійника згодовують птахам. Найближчі родичі розрізають або розрубують тіло.

Стерв'ятники налітають і за кілька хвилин залишаються самі кістки. Рідні небіжчика розбивають їх молотами й змішують із кашею. Птахи виїдають усе до крихти. Буддисти вірять, що після смерті душа полишає тіло й переселяється в іншу істоту. Годівлю птахів вважають останнім добрим учинком покійника.

Сім разів зупиняв контроль на блокпостах, доки їхали до тибетського міста Ганзі. Записували дані, фотографували паспорти. Останній раз забрали у відділок. Зареєстрували й відвезли в готель. Наказали вранці залишити регіон. Поліцейський пояснив: «Заборону наклали, дбаючи про безпеку іноземців.

Недавно в когось із туристів украли фотокамеру». Насправді причина інша. Неподалік розташована буддистська академія, в якій живуть 40 тисяч монахів. Влада вирішила, що це забагато. Хоче скоротити населення вдвічі. Збираються знести половину міста.

Конфлікт триває півроку – з протестами й заворушеннями.

За 10 років чисельність середнього класу в країні виросла вдвічі – до 750 мільйонів осіб. Усі мають смартфони. Всюди можна розрахуватися телефоном через QR-код. Через мобільні додатки найбільшого банку можна замовити товари, послуги чи їжу на конкретну станцію руху поїзда.

У Китаї роблять не тільки дешеві неякісні товари. Випускають і багато класних товарів, але вони – дорогі.

Китайці гучно плямкають, коли їдять. Їжу беруть паличками, інколи – руками. Страви завжди свіжі. Їдять майже все: їжаків, котів, черепах, тарганів, змій, ящірок, коників-стрибунців. На базарах можна купити живність, яку одразу ж приготують. Коників-стрибунців вживають під пиво. Їх продають на кожному кроці, як у нас насіння. Насипають у пакети з-під газет.

Куштував «столітні яйця» – курячі яйця кладуть у суміш попелу з негашеним вапном і закопують у землю на кілька років. Так вони маринуються.

Источник: https://gazeta.ua/articles/people-and-things-journal/_pershij-sin-staye-spadkoyemcem-mayetku-drugij-ide-v-monahi-tretij-zhive-zi-starshim-bratom-i-jogo-druzhinoyu/830828

Ссылка на основную публикацию